Abstract
The article analyzes the academic mobility of students; identifies the peculiarities of internationalization of education in the modern scientific discourse. Using the methods of analysis, generalization and systematization of informationon student mobility, the activity of higher education institutions in terms of student and faculty international mobility, foreign publications, and lectures is analyzed. The definitional characteristics of the concept of «academic mobility» are characterized. This article describes the priority aspects of student mobility in the process of internationalization of education. This mobility can be realized through the participation of students in student exchange programs, double and joint degree programs, international summer and winter schools, conferences, trainings and individual grant programs. Other forms of international cooperation within the framework of internationalization of education include individual international academic mobility of students, postgraduates and teachers; mobility of educational institutions – creation of joint curricula; integration mobility – introduction of international dimensions and educational standards into curricula (with the aim of integrating education and creating a single educational space), with an emphasis on institutional cooperation. The article substantiates the importance of building international capacity in such areas as grant and project activities, preparation and submission of project packages for competitions, and building partnerships. The results of the studyof academic mobility of LNTU applicants in 2023; international academic mobility of LNTU research and teaching staff in 2023; and LNTU’s place in international rankings are substantiated. It is emphasized that the internationalization of higher education is directly related to global migration processes and, above all, international academic mobility. The purpose of academic mobility is to ensure that all faculty and staff participate in study abroad and internships as part of their professional development. Exchange of experience; acquaintance with a new educational environment; studyof new and innovative pedagogy, skills in developing curriculum and digital technologies; cooperation with colleaguesabroad to jointly develop activities aimed at achieving the program goals; exchange of best practices and strengthening cooperation between HEIs and improving students’ preparation for employment.
References
Грищук Ю. Міжнародна академічна мобільність в Україні: проблеми та перспективи. Освітологічний дискурс. 2014. № 2(6). С. 33–40.
Василенко О. Глобалізація, академічна мобільність та інтернаціоналізація вищої освіти. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 24. С. 106–109.
Вербицька А. Інтернаціоналізація як основний напрям розвитку вищої освіти. Молодий вчений. 2017. № 11(51). С. 160–164.
Карапетян А. Підвищення академічної мобільності як стратегічне завдання державної політики в сфері освіти. Аспекти публічного управління. 2015. № 2. С. 48–55.
Коняхін Ю. Міжнародна академічна мобільність в закладах фахової передвищої освіти. Інноватика у вихованні. 2023. Випуск 17. С. 349–356.
Семенець Ю. Інтернаціоналізація вищої освіти: у пошуку перспектив вдосконалення стратегії провідних українських ВНЗ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Випуск 14, частина 2. 2017. С. 108–113.
Свириденко Д. Академічна мобільність: відповідь на виклики глобалізації: монографія. Київ : В-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. 279 с.
Altbach P., De Wit H. Are We Facing a Fundamental Challenge to Higher Education Internationalization? International Higher Education. 2018. № 93. С. 2–4.
Knight J., De Wit H. Internationalization of Higher Education: Past and Future. International Higher Education. 2018. № 95. С. 2–4.
Sikorskaya I. Higher Education Internationalization in Ukraine: Concerns and Hope. International Higher Education. 2017. № 91. С. 10–12.