ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ОСВІТИ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ КРИЗ: УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформації освітньої системи в умовах глобальних криз на прикладі сучасного досвіду України. У роботі проаналізовано політику ЄС щодо освіти у надзвичайних ситуаціях (Education in Emergencies – EiE), яка базується на принципах безперервності навчання, академічної солідарності та захисту прав людини. Окрему увагу приділено реалізації європейських стандартів в Україні під час дії правового режиму воєнного стану, що дозволило зберегти стійкість системи завдяки гнучкій адаптації нормативної бази. Ключовим об’єктом дослідження виступає концепція екстериторіальності в освіті, що змістила парадигму від «школи як будівлі» до «школи як сервісу». Доведено високу ефективність та доцільність цієї моделі для збереження людського капіталу в умовах масового переміщення населення. У статті систематизовано основні виклики екстериторіальності – від технічного «цифрового розриву» до загрози деградації соціальних навичок – та запропоновано стратегії їх подолання через впровадження «українознавчого компонента» та асинхронних методик навчання. Обґрунтовано унікальність досвіду України, який сьогодні стає глобальним еталоном EdTech-стійкості (resilience). Завдяки статусу передової країни у галузі диджиталізації та екосистемі «Дія», Україна перейшла від адаптації іноземних платформ до створення автентичних рішень, що не мають світових аналогів за рівнем апробації в екстремальних умовах. У висновках наголошується, що модель «відбудови краще, ніж було» (Build Back Better) дозволяє розглядати кризу як точку стратегічного зростання. Незважаючи на існуючі виклики, світова практика доводить: майбутнє належить тим націям, які розвивають свої освітні системи в глобальному цифровому просторі, роблячи їх мобільними, захищеними та інклюзивними.