ВИЩА ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЯ: СИНЕРГІЯ АГЕНТІВ І СТРУКТУР У КОНТЕКСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
PDF

Ключові слова

агенти і структури; вища освіта; інституційна синергія; організаційні перетворення; соціальна інституція; університетське врядування; управління вищою освітою; управління освітою agents and structures, higher education, institutional synergy, organizational transformation, social institution, university governance, higher education management, education management

Як цитувати

ЛОБАНОВА, А. С., & ЛИСОКОНЬ, І. О. (2026). ВИЩА ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЯ: СИНЕРГІЯ АГЕНТІВ І СТРУКТУР У КОНТЕКСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», (2), 187–195. https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2026.2.24

Анотація

У статті здійснено комплексний соціологічний аналіз вищої освіти як соціальної інституції крізь призму взаємодії соціальних агентів і структур у контексті сучасних організаційних перетворень. Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної війни, цифровізації, демографічних зрушень та євроінтеграційних процесів система вищої освіти України зазнає глибоких трансформацій, які актуалізують проблему узгодженості між управлінськими структурами, академічною спільнотою та очікуваннями стейкголдерів. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення теорії структурації Е. Гідденса та концепції соціального поля П. Бурдьє, що дозволяє розкрити дуалістичний характер взаємодії агентів і структур у функціонуванні закладів вищої освіти. Визначено, що ефективність функціонування вищої освіти значною мірою залежить від рівня узгодженості між нормативно-управлінськими механізмами, ресурсним забезпеченням і повсякденними практиками учасників освітнього процесу. Виявлено ключові суперечності між управлінськими, академічними та соціальними компонентами системи, які проявляються у напруженні між стандартизацією та академічною автономією, між стратегічною місією університету й прагматичними запитами ринку праці, а також між централізованими управлінськими рішеннями та локальними потребами освітніх спільнот. Доведено, що інституційна дисгармонія знижує інноваційний потенціал ЗВО, ускладнює цифрову трансформацію та послаблює довіру між суб’єктами освітнього процесу. Обґрунтовано, що досягнення інституційної синергії передбачає розвиток партнерського врядування, горизонтальної комунікації, ресурсної збалансованості, організаційної гнучкості та спільної ціннісно- нормативної основи. Підкреслено, що синергія між агентами і структурами сприяє підвищенню ефективності управління університетом, посиленню інноваційного потенціалу, відтворенню людського капіталу, зниженню соціальної нерівності та зміцненню суспільної стійкості. Таким чином, вища освіта постає як ключовий чинник соціальної стабілізації та розвитку в умовах сучасних трансформацій.

https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2026.2.24
PDF

Посилання

Дикань Н., Борисенко І. Менеджмент. Київ : Знання, 2008. 389 с.

Дорошенко М., Дороніна В. Організаційна структура управління: сутність та класифікація. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2019. Том 30 (69). № 5. С. 52–56. DOI: https://doi.org/10.32838/2523-4803/69-5-10

Житар M. Трансформація вищої освіти в період війни та післявоєнного відновлення: ризики, виклики та стратегічні орієнтири. Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій. 2025. №1(15). С. 450–461. URL: https://journal.eae.com.ua/index.php/journal/article/view/549

Кузьмін О., Мельник О. Основи менеджменту. Київ : Академвидав, 2007. 416 с.

Мельник О., Погребняк В., Дашковська О. Інтегрування української вищої освіти в європейський освітній простір: модель процесу та досягнуті результати. Електронний журнал «Нові технології навчання». 2023. № 97. С. 108–120. DOI: https://doi.org/10.52256/2710-3560.97.2023.97.13

Ніколаєв Є., Рій Г., Шемелинець І. Вища освіта в Україні: зміни через війну»: аналітичний звіт. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 94 с. URL: https://osvitanalityka.kubg.edu.ua/wp-content/uploads/2023/03/HigherEd-in-Times-ofWar.pdf

Погребняк В., Дашковська О., Мельник О. Трансформація системи вищої освіти України в умовах воєнного стану. Теорія і методика управління освітою. 2024. Вип. 68. Том 1. С. 223–228. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-6085/2024/68.1.44

Скібіцька Л., Скібіцький О. Менеджмент. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 416 с.

Яценко В. Соціальна відповідальність закладів вищої освіти як чинник розвитку в умовах структурно-інноваційних перетворень. Журнал стратегічних економічних досліджень. 2021. № 2. С. 41–47. DOI: https://doi.org/10.30857/2786-5398.2021.2.4

Bourdieu. P. Homo Academicus. California. Stanford, 1988. 367 c. URL: https://monoskop.org/images/4/4f/Pierre_Bourdieu_Homo_Academicus_1988.pdf

Giddens A. The Constitution of Society: Outline of the Theory of Structuration. Berkeley: University of California Press, 1984.

Shahjahan R. A. Structure and agency in the neoliberal university. International Journal of Qualitative Studies in Education. 2012. Vol. 25, No. 2. P. 208-211. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/09518398.2011.649307

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.