КОМІКС ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ (НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТУ «МОЯ НЕФЕЙКОВА ІСТОРІЯ» ЖУРНАЛУ СОЦІАЛЬНИХ КОМІКСІВ «INKER»)

Анотація

У статті здійснено аналіз сучасних українських коміксів, створених у межах проєкту «Моя нефейкова історія» творчим колективом журналу соціального мальопису «Inker». Розглядаються такі твори, як «Сліпі плями», «Я не другий сорт», «Лабіринти брехні» та «У капкані», що відзначаються документальною основою, тематичною зосередженістю на реальних свідченнях героїв і прагненням деконструювати російські пропагандистські міфи. Перетворення індивідуальних життєвих історій на художні наративи зі специфічною візуальною мовою робить їх доступними широкому колу читачів. Акцентується, що такі комікси працюють із подвійною оптикою: з одного боку, документують досвід конкретних людей, з іншого – переносять його у сферу суспільного знання й колективної пам’яті. Наукова новизна статті полягає в тому, що доробок «Inker» уперше розглянуто як мистецький проєкт, котрий формує специфічний сегмент сучасного українського воєнного дискурсу, що набуває нової соціокультурної ваги та стає одним із засобів фіксації досвіду, спротиву та саморепрезентації. У дослідженні простежено тяглість традиції коміксів, спрямованих на осмислення травматичних подій ХХ–ХХІ ст., зокрема Голодомору, Другої світової війни, Голокосту, Чорнобильської катастрофи, близькосхідних конфліктів тощо. Показано, що мальописи «Inker» водночас виконують пізнавальну, меморіальну, комунікативну функції, а також сприяють формуванню критичного мислення й протидії маніпулятивним практикам. В умовах сучасної гібридної війни, де зброєю ворога є не лише військова сила, а й інформаційні маніпуляції, комікс постає як інструмент спротиву спробам переписування історії та нищення української ідентичності. Перспективними напрямами подальших студій є вивчення інтермедіальних стратегій, дослідження рецепції українського соціального коміксу в академічному й культурному середовищі.