ЛЕКСИЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ АРХЕТИПУ «POOR PLACE» У ТВОРЧОСТІ СТІВЕНА КІНГА

Анотація

Cтаттю присвячено архетипу «poor place». Матеріал дослідження обрано з урахуванням специфіки архетипу «poor place», адже атрибутом творів жанру жахів є містичні локації, пов’язані з трагічними подіями та негативними реальними чи вигаданими історіями. Акцентовано на авторському стилі письменника. Наведено приклади унікальності літератури жахів Стівена Кінга, що є вдалим поєднанням горору, готичної традиції та міфології. Визнано, що архетип «poor place» є наскрізним в доробку Стівена Кінга. Розвідку здійснено з урахуванням провідних робіт, присвячених архетипам, в сфері психології та емоційного інтелекту Здійснено аналіз та порівняння понять архетип й інстинкт. Вивчено поняття «архетип» та співставлено з поняттям «архетипного образу». Прослідковано залежність і зв'язок між архетипними думками й образами та міфічними фігурами. Застосовано комплексну методику для вивчення особливостей вербалізації досліджуваного архетипу. Установлено, що уособлення архетипу «poor place» в творах Стівена Кінга варіюються від старовинного індіанського кладовища, яке має властивість оживляти людей, до готеля, розташованого у Скелястих горах. Окреслено низку універсальних факторів, зокрема смерть, нещастя та горе, які формують емоційне сприйняття конкретизованого архетипу в певному творі. Вивчено етимологію та дефініції лексеми «poor» як ядерної для семантичного розуміння ключових архетипних образів. Проілюстровано унікальність авторського стилю Стівена Кінга у вербалізації архетипу «poor place». Продемонстровано випадки залучення реальних міфів та семантичних прийомів для творення атмосфери горрору. Доведено, що конкретизоване уособлення архетипу «poor place» у романах є статичним та динамічним водночас. Статику реалізовано через незмінність локації, а динаміку представлено через лейтмотив смерті, який провокує нові нещастя й водночас інтенсифікується під впливом трагічних подій, породжуючи появу нових міфів та легенд.