ПРАГМАТИКА НЕВЕРБАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ КОМУНІКАЦІЇ У ЕМОЦІЙНОМУ ТА ЕМОТИВНОМУ ТИПАХ ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ ПРОЗИ)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню прагматичних особливостей функціонування невербальних компонентів комунікації крізь призму емоційного та емотивного типів дискурсу. Розглянуто теоретичні засади емоційної та емотивної комунікації, зокрема з позицій прагмалінгвістики, а також виокремлено ключові ознаки, що дозволяють розмежувати емоційну експресію та емотивну інтенцію мовця. Проаналізовано типові невербальні засоби, які супроводжують вербальне висловлення та активізують його прагматичний потенціал. Наголошено, що невербальна поведінка може бути як спонтанною, так і контрольованою, прагматично вмотивованою. Спираючись на положення сучасної комунікативної лінгвістики, прагматики та психолінгвістики, визначено роль невербальних знаків у досягненні комунікативної мети, посиленні або трансформації вербального змісту, формуванні емоційного впливу на адресата. Матеріал дослідження становлять фрагменти англомовного художнього дискурсу, які відображають комунікативну поведінку мовців у стані емоційної напруги або при вираженні афективних станів. У результаті дослідження встановлено, що невербальні компоненти в емоційно та емотивно маркованому дискурсі функціонують не лише як допоміжний засіб, а як самостійний комунікативний код та виконують емфатичну, модифікаційну, регулятивну функції, суттєво впливаючи на інтерпретацію вербального повідомлення. Також з’ясовано, що в окремих випадках невербальні сигнали можуть вступати у смисловий конфлікт із вербальними, створюючи ефект прагматичної багатозначності. Дослідження підтвердило, що ефективне розуміння емоційного та емотивного дискурсу неможливе без урахування невербального рівня комунікації як складової єдиної прагматичної системи.