ПОЕТИКА ЖІНОЧОЇ СТІЙКОСТІ У ПОВІСТІ ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ «ЗОЛОТИЙ ПОТІЧОК З ГОЛОДНОГО ХАРКОВА»
PDF

Ключові слова

Олена Звичайна, еміграційна література, українська проза, голод, окупація, жіночий досвід, автобіографічні елементи Olena Zvychayna, émigré literature, novella, Ukrainian prose, famine, occupation, women’s experience, autobiographical elements

Як цитувати

КРИВЧУН, В. Г. (2025). ПОЕТИКА ЖІНОЧОЇ СТІЙКОСТІ У ПОВІСТІ ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ «ЗОЛОТИЙ ПОТІЧОК З ГОЛОДНОГО ХАРКОВА». АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (3), 39–45. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2025.3.4

Анотація

У статті здійснено першу спробу ґрунтовного наукового аналізу повісті Олени Звичайної «Золотий потічок з голодного Харкова» (1947), яка тривалий час залишалася поза увагою літературознавців і не була предметом окремого наукового дослідження. Цей твір досі не отримав належного визнання в академічному середовищі. Творчість Олени Звичайної належить до малодослідженої частини української літератури, сформованої в умовах вимушеної еміграції. Водночас доробок мисткині заслуговує на окрему увагу як завдяки художній майстерності, так і завдяки актуальності тематики – зокрема досвіду окупації, виживання, морального спротиву української інтелігенції. У центрі повісті – постать харків’янки Катрусі, молодої інтелектуалки, змушеної пройти через приниження, голод, моральний шантаж, втрату близьких. Під тиском зовнішніх обставин її внутрішній світ поступово змінюється, однак героїня зберігає здатність критично осмислювати пережите. З глибокою психологічною проникливістю у творі зображено життя мешканців Харкова в умовах німецької окупації 1941–1942 років. Особливу увагу зосереджено на соціально-психологічному образі жінки – матері, коханої, представниці інтелігенції, яка змушена обирати між фізичним виживанням і збереженням духовної гідності в умовах війни. Олена Звичайна демонструє, як у ситуації граничного голоду й морального краху руйнуються етичні орієнтири: інтелектуали деградують, молоді дівчата змушені вдаватися до проституції як єдиного способу виживання. На цьому тлі Катруся постає як сильна постать – жінка, яка, попри страждання, прагне зберегти себе й дитину не лише у фізичному, а й у духовному вимірі. У статті підкреслюється важливість введення повісті до наукового й культурно-освітнього обігу як цінного джерела художнього осмислення життєвого досвіду в умовах війни. Акцентовано також на потребі ширшого вивчення еміграційної творчості Олени Звичайної, яка не лише зберігає пам’ять про трагічні події ХХ століття, а й формує образ жіночої стійкості, гідності та національного самозбереження.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2025.3.4
PDF

Посилання

Кривчун В. Межі свободи: голос письменниці-емігрантки Олени Звичайної (на матеріалі повісті «Ти»). Меморіалізація: від наукових засад до світових практик: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 22 листопада 2024 р.). Київ, 2024. С. 158‒160.

Кривчун В. Фольклорний образ плахти та її символічне значення у нарисі Олени Звичайної «Миргородський ярмарок». Академічні студії. Серія «Гуманітарні науки». 2024. Вип. 1. С. 18‒25.

Ленська С. Антитоталітарний дискурс у малій прозі Олени Звичайної. Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Філологія. 2015. Вип. 13. С. 37–45.

Олена Звичайна. Золотий потічок з голодного Харкова. Повість з часів німецької окупації України. Накладом Організації Українок Канади. Вінніпег : Манітоба, 1947. 96 с.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.