ФОЛЬКЛОРНИЙ ОБРАЗ ПЛАХТИ ТА ЇЇ СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ У НАРИСІ ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ «МИРГОРОДСЬКИЙ ЯРМАРОК»

Анотація

У статті розкрито один із смислових аспектів нарису Олени Звичайної «Миргородський ярмарок», зокрема символічне значення столітньої плахти як культурного та духовного спадку українського народу. Зазначено, що твір був написаний письменницею-емігранткою до двадцятих роковин Голодомору, свідком якого була і сама письменниця. Акцентовано на документальній достовірності та автобіографічності описаних у нарисі подій. Досліджено творчий перегук авторки з Миколою Гоголем, зокрема застосування прийомів паралелізму, антитези, риторичних звертань, пейзажних замальовок. Проаналізовано прийоми психологічного письма та елементи реалізму у творі, з допомогою яких художньо відтворено трагедію українського селянства, що потерпало від штучно створеного радянською владою голодомору. Доведено сатирично-викривальне спрямування нарису «Миргородський ярмарок», в якому Олена Звичайна переконливо демонструє антилюдську сутність тоталітарної державної машини, яка безжально викорінювала українську культуру, знищуючи цим українців як націю. Особливу увагу приділено художньому образу плахти, проаналізовано її значення не тільки як матеріальної речі, а як родинної реліквії. Продемонстровано як унікальні артефакти української народної творчості радянська номенклатура перетворювала на «московські тренди», при цьому безжально знищуючи самих українців. Проведено компаративне зіставлення твору Олени Звичайної з «Сорочинським ярмарком» М. Гоголя. У результаті дослідження доведено, що детальне вивчення нарису «Миргородський ярмарок» дає змогу виявити масштабність злочину радянсько-більшовицької влади проти українського селянства; викрити беззаконня тодішньої влади, яка планувала викорінити генетичний код української нації; показати деспотизм антигуманного сталінського тоталітарного режиму, який використовував їжу, як зброю, аби знищити культурну спадщину українського народу.