МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОСТОРУ ЧЕРЕЗ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

Стаття присвячена дослідженню мовної репрезентації простору через фразеологізми, що позначають просторові категорії «далеко – близько». У роботі визначено функціонально-семантичні особливості цих фразеологічних одиниць, механізми формування просторових образів, формально-граматичну структуру та їхню роль у мовній картині світу. Проаналізовано особливості просторової семантики фразеологізмів, їхню здатність до вираження як фізичної віддаленості чи наближеності, так і часових значень. Визначено, що фразеологізми на позначення «далеко» переважно мають негативне експресивне забарвлення, пов’язане з труднощами доступу, ізольованістю чи невідомістю, тоді як фразеологізми зі значенням «близько» частіше характеризуються позитивною конотацією, що відображає зручність і доступність. Окремо виділено нейтральні фразеологічні конструкції, які не несуть вираженої емоційної оцінки. Розглянуто структурні особливості фразеологізмів, виокремлено синтаксичні моделі (словосполучення, речення) та морфологічні характеристики (прийменникові та безприйменникові конструкції). Отримані результати можуть бути використані у теоретичному мовознавстві, когнітивній лінгвістиці, перекладознавстві, а також у міжкультурній комунікації. Виявлені закономірності відображають особливості концептуалізації простору в українській мові та сприяють подальшому вивченню взаємозв’язку між просторовими і часовими категоріями у фразеології.