ВНУТРІШНІЙ ХРОНОТОП: ДІАЛОГ ІЗ ПРИРОДНОЮ СТИХІЄЮ ЯК САМОПІЗНАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ПОВІСТІ Е. ГЕМІНҐВЕЯ «СТАРИЙ І МОРЕ» ТА РОМАНУ М. ДОЧИНЦЯ «ГОРЯНИН. ВОДИ ГОСПОДНІХ РУСЕЛ»)

Анотація

У статті здійснено компаративний аналіз внутрішнього хронотопу в повісті американця Ернеста Гемінгвея «Старий і море» та роману українського автора Мирослава Дочинця «Горянин. Води Господніх русел». Обидва твори об’єднує особливий просторово-часовий контекст, у якому герої проводять своє життя в тісному діалозі з природною стихією. Основну увагу зосереджено на компоненті внутрішнього хронотопу, зокрема на внутрішньому мовленні, які Сантьяго й старий горянин ведуть із природою та самими собою – і через ці монологи й діалоги приходять до самопізнання, усвідомлення свого місця у світі, який буває одночасно величним та непередбачуваним. Порівняння образів, просторових і часових проявів, відображених у природній стихії, дає змогу глибше усвідомити багатогранність символів і мотивів, що пов’язують людину з природою, та відкрити нові грані власної ідентичності, які проявляються саме у взаємодії з динамічними силами навколишнього світу. Це зіткнення з природною стихією не лише викликає емоційний відгук, але й пробуджує внутрішню рефлексію, спонукає до переосмислення свого місця у світі та свого зв’язку з первозданними ритмами природи. Для Дочинцевого горянина, що живе поруч із Рікою, його взаємодія з нею стає і джерелом життя, й простором, де він випробовує себе, відкриває нові межі власних можливостей і загартовує дух. Ріка для нього – як дзеркало, у якому відображаються його прагнення, внутрішні суперечності та сила. Тривале протистояння Ріці зрештою вчить його смиренню і водночас наповнює впевненістю, нагадуючи про непорушний природний цикл. Подібно до цього, Геміґвеїв Сантьяго знаходить себе у боротьбі з морською стихією, яка випробовує його витривалість, віру і відданість, і саме завдяки цьому він пізнає власну сутність, навчаючись приймати як поразки, так і тріумфи. Ця зустріч із силами природи стає для кожного з них своєрідним іспитом, що дозволяє подолати людські обмеження і розкрити себе у простому, але могутньому зв’язку з тим, що є поза межами часу та простору. Символічний вимір цієї взаємодії виявляє глибинні архетипи та мотиви, що існують у людській свідомості з давніх часів.