АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПОВОДЖЕННІ З НЕЗНАЙОМЦЯМИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС

Л. В. СЛИВКА — 2026-05-30

Актуальність задекларованої проблеми зумовлена потребою наявності в освітньому просторі змістового і дидактичного супроводу педагогічної діяльності щодо формування у дітей та юнацтва навичок безпечної поведінки у поводженні з незнайомцями. Представлено зміст низки праць вітчизняних науковців, присвячених деяким питанням, дотичним до формування навичок безпечної поведінки в осіб різної вікової категорії. Мета статті полягає у висвітленні стану навчально-методичної розробленості проблеми формування в учнів навичок безпечної поведінки у поводженні з незнайомцями. Наведено приклади деяких характеристик понять ‛безпека’, ‛безпечний’, ‛поведінка’ і ‛безпечна поведінка’. Анотовано репрезентовано теоретичний і практичний доробок (посібники, інформаційні повідомлення на освітніх сайтах тощо) українських дослідників з проблеми формування в учнів навичок безпечної поведінки у поводженні з незнайомцями, а саме: «Сексуальне насильство над дітьми: причини, наслідки, профілактика»; «Формування навичок безпечної поведінки дітей. Я вмію себе захистити»; «Навчіть дитину захищатися»; «Ігри та поради для розвитку навички безпечної поведінки дошкільників»; «Правила безпеки: учимо дітей, не лякаючи їх»; «Не спілкуватися з незнайомцями і не брати підозрілих предметів до рук: #stop_sexтинг про правила безпечної поведінки для дітей» та ін. Схарактеризовано низку правил для осіб, які прагнуть ефективно формувати у дитини відповідні навички. Зроблено висновок про те, що інформаційні матеріали щодо формування у дітей та юнацтва навичок безпечної поведінки у поводженні з незнайомцями, які розробляються різноманітними фондами і громадськими організаціями, є корисними і такими, що відповідають сучасним освітнім трендам. Запропоновано тематичний профіль перспективних напрямів подальших досліджень.

ДІАГНОСТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИНЕНОСТІ ВІДЧУТТЯ РИТМУ ДІТЕЙ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ

К. М. СОЛОМНІКОВА — 2026-05-30

У представленій статті акумульовано результати комплексного експериментального дослідження, фокус якого спрямовано на пошук дієвих механізмів зміцнення навичок саморегуляції у дітей раннього та дошкільного віку. Актуальність роботи зумовлена викликами сьогодення: виховання підростаючого покоління в Україні в умовах воєнного стану вимагає від педагогів та психологів не лише емпатії, а й глибокого розуміння нейрофізіологічних процесів, що відбуваються в дитячому організмі під впливом тривалого стресу.В основі дослідження лежить нейробіологічний підхід, згідно з яким роль ритмічної синхронізації та координованої рухової активності розглядається як фундаментальний інструмент формування нейронних зв’язків. Саме ці зв’язки є підґрунтям для розвитку виконавчих функцій – робочої пам’яті, когнітивної гнучкості та емоційного контролю. Автор доводить, що залучення дитини до впорядкованого ритмічного середовища дозволяє «перепрошити» реакції на стрес, зміщуючи акцент із деструктивного збудження на усвідомлений самоконтроль.Важливим аспектом роботи є вивчення можливості реплікації отриманих результатів через доступне групове втручання в освітній простір ЗДО. Особливу увагу приділено авторській методиці, яка базується на циклах музично-ритмічних ігор. Ці ігри побудовані на принципах ієрархічного ускладнення завдань та обов’язкової психофізіологічної деескалації наприкінці кожного заняття. Науковий пошук дозволив виявити пряму кореляцію між соматичною преактивацією (підготовкою тіла), експресивною локомоцією (рухом у просторі) та якісним покращенням гальмівного контролю дитини. Додатково в статті обґрунтовано доцільність впровадження наративної синестезії – поєднання музичного образу, слова та руху – як методу стабілізації психоемоційного стану в умовах хронічної невизначеності. Доказова база, сформована на репрезентативній вибірці зі 149 вихованців, переконливо підтверджує позитивну динаміку: діти, залучені до регулярних ритмічних практик, демонструють значно вищий рівень поведінкового самоконтролю та здатності до відновлення після емоційних сплесків. Стаття резюмує, що в умовах війни ритм виступає не лише як музична категорія, а як надійна психологічна опора, що повертає дитині відчуття передбачуваності світу. Музично-рухові інтервенції обґрунтовуються як інклюзивний, економічно доступний та високоефективний метод підтримки ментального здоров’я і формування академічної готовності майбутніх першокласників, що є стратегічно важливим для освітньої системи сучасної України.

ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЕКОНОМІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ СТУДЕНТАМ З НИЗЬКИМ ПОЧАТКОВИМ РІВНЕМ ВОЛОДІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Л. С. БЕРГЕР — 2026-05-30

У статті розглянуто проблему викладання англійської мови економічного спрямування студентам закладів вищої освіти, які розпочинають навчання з низьким початковим рівнем володіння англійською мовою. Актуальність теми зумовлена існуючими протиріччями між сучасними вимогами до мовної підготовки майбутніх економістів і реальним рівнем іншомовної компетентності частини вступників. У сучасному академічному й професійному середовищі студенти економічних спеціальностей мають працювати з англомовними фаховими матеріалами, цифровими платформами, професійними текстами, статистичними даними. Водночас низький початковий рівень знань першокурсників, обмежений словниковий запас, недостатньо сформовані навички читання, аудіювання, говоріння й письма, а також страх говоріння істотно ускладнюють засвоєння англійської мови для професійних цілей. Метою статті є теоретичне обґрунтування дидактичних засад і моделі викладання англійської мови економічного спрямування студентам із низьким початковим рівнем підготовки. Для досягнення мети використано методи аналізу й синтезу наукової літератури, порівняння, узагальнення, педагогічного моделювання. На основі аналізу сучасних досліджень з англійської мови для спеціальних цілей, диференційованого навчання, лексичної підтримки і цифрових освітніх ресурсів визначено ключові труднощі цієї категорії студентів і принципи побудови курсу. Обґрунтовано, що ефективне навчання має спиратися на поетапність, доступність, професійну доречність, інтеграцію базової мови й фахового змісту, формувальне оцінювання та створення безпечного комунікативного середовища. Запропоновано модель навчання, яка охоплює етап вступного контролю, покращення базової мовної підготовки, поступове введення економічної лексики, використання адаптованих фахових текстів, адаптованих завдань, а також систематичної рефлексії викладача й оцінювання успіху студентів. Доведено, що курс англійської мови економічного спрямування для студентів із низьким початковим рівнем повинен бути не спрощеним, а адаптивним: в його структурі мають поєднуватись реальні професійні теми з засобами навчання для поступового формування готовності до іншомовної професійної комунікації. Практичне значення статті полягає в можливості використання запропонованих підходів під час розроблення робочих програм, навчальних модулів і конкретних занять з англійської мови для студентів економічних спеціальностей.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА У СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

А. О. БУБІН — 2026-05-30

Практична підготовка майбутніх педагогічних працівників є не лише етапом перевірки отриманих у закладі вищої освіти фахових знань, а й сприятливим середовищем для формування педагогічної професійної компетентності сучасного вихователя закладу дошкільної освіти. Звідси очевидною є актуальність проблеми пошуку змісту, форм і методів організації педагогічної практики. спеціальності Дошкільна освіта. Метою статті є уточнення змісту практичної підготовки здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта та визначення й аналіз особливостей організації педагогічної практики в Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний інститут» Волинської обласної ради. Практична підготовка майбутніх фахівців розглядається як системно-організований процес, що має на меті реалізацію знань, умінь, цінностей і професійних орієнтирів у реальних умовах ЗДО. Аналізується структура, зміст та проблеми реалізації практики, розкривається її роль у формуванні професійної готовності здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта. У статті висвітлюються особливості практичної підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти в контексті сучасних викликів, вимог Нової української школи та компетентнісного підходу. Акцентовано увагу на наступності і ускладненні завдань педагогічної практики; інтегративному підході, реальній педагогічній взаємодії з дітьми, наставництві як професійному супроводі та рефлексивності. Подальшого дослідження потребує розробка інструментарію діагностування стану готовності майбутніх вихователів до практичної діяльності в сучасному ЗДО.

ФЕНОМЕН ГЕНДЕРНОЇ ГІПЕРМОТИВАЦІЇ В СПОРТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

О. П. ГНИДЮК — 2026-05-30

У поданій публікації реалізовано комплексний теоретико-емпіричний дискурс щодо специфіки феномену гендерної гіпермотивації в контексті спортивної підготовки здобувачів освіти вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ). Актуалізація обраної проблематики продиктована об’єктивною потребою в удосконаленні парадигми фізичного та психологічного гартування майбутніх офіцерів-прикордонників в умовах сьогоденних мілітарних викликів, де стресостійкість є критично важливою. Доведено, що гіпермотивація – як стан надлишкового, незбалансованого прагнення до спортивного максимуму – характеризується амбівалентним впливом: від тимчасового підвищення результативності до глибокого емоційного вигорання та виснаження ресурсів особистості. Центральною метою наукової розвідки стало виокремлення статево-рольових відмінностей у формуванні цього феномену та його впливу на фахову адаптацію. Емпіричне дослідження, проведене із залученням майбутніх військових психологів (з використанням Шкали спортивної мотивації SMS-6 та методики В. Тропнікова), дозволило виявити полярні механізми виникнення надзусиль. З’ясовано, що у курсантів-чоловіків екстремальна спортивна мотивація переважно слугує інструментом соціального домінування, самопрезентації та підтримки гегемонної маскулінності в ієрархічному середовищі. Натомість для курсанток-жінок вона виконує виражену компенсаторну функцію, виступаючи засобом безумовної професійної легітимізації та подолання «синдрому самозванки» в умовах гендерних стереотипів армійського соціуму. Досліджено кореляційний взаємозв’язок між рівнем неконтрольованих спортивних амбіцій та показниками академічної успішності. Верифіковано наявність потужного оберненого зв’язку: надмірна залученість до встановлення рекордів призводить до інтелектуальної негнучкості, звуження емпатійного фону та погіршення результатів з фахових дисциплін. Водночас курсанти, що дотримуються стратегії «золотої середини» та раціонального розподілу сил, успішно реалізують ефект реінвестування ресурсу, отримуючи в середньому на 15–20% вищі бали. Обґрунтовано нагальну доцільність імплементації гендерно-сенситивних методик психологічного супроводу навчально-тренувального процесу. Це дозволить нівелювати деструктивні наслідки неконтрольованої гіпермотивації, змістивши акценти з формального досягнення рекордних показників на збереження вітального ресурсу та забезпечення сталого професійного зростання майбутніх офіцерів.

МЕТОДИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИКЛАДАННІ ЮРИДИЧНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

І. С. ЗАЯРНА — 2026-05-30

У статті досліджено методичні можливості використання генеративного штучного інтелекту у викладанні юридичної англійської мови в умовах трансформації сучасної мовної освіти. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком генеративних моделей на базі великих мовних моделей та їх активним впровадженням у сферу іншомовної підготовки. Обґрунтовано, що поява інструментів генеративного штучного інтелекту спричинила суттєві зміни у традиційних підходах до викладання юридичної англійської мови, оскільки вперше створила можливість для широкого використання технологій, здатних генерувати професійно орієнтовані тексти, моделювати фахову комунікацію та забезпечувати персоналізований зворотний зв’язок. Методичні можливості генеративного штучного інтелекту розглянуто через призму компонентів іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього правника: лінгвістично-професійного, дискурсивного, соціокультурного, прагматичного та стратегічного. Визначено потенціал генеративних моделей для формування юридичної термінологічної компетентності, розвитку навичок юридичного письма, підготовки правничих документів, моделювання професійної комунікації, організації рольових ігор та симуляцій, а також забезпечення індивідуалізації навчання. Окрему увагу приділено використанню генеративного штучного інтелекту для роботи з юридичними жанрами, адаптації складних правничих текстів та розвитку навичок критичного аналізу згенерованого контенту. Поряд із методичними перевагами окреслено основні ризики використання генеративного штучного інтелекту у викладанні юридичної англійської мови. До них віднесено можливість створення фактично недостовірної інформації, обмежену актуальність знань генеративних моделей, ризики академічної недоброчесності, а також етичні й правові проблеми, пов’язані з конфіденційністю даних. Наголошено на необхідності критичного та педагогічно виваженого використання генеративного штучного інтелекту у правничій освіті. Обґрунтовано, що ефективна інтеграція генеративного штучного інтелекту у викладання юридичної англійської мови потребує структурованого навчання роботи з такими інструментами, розвитку цифрової та критичної компетентності студентів і розроблення цілісної методичної системи їх використання у професійно орієнтованій іншомовній підготовці майбутніх правників.

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ АНГЛОМОВНОГО АКАДЕМІЧНОГО ПИСЬМА

Х. М. КОХАЛИК — 2026-05-30

Стаття розглядає можливості використання інструментів на основі штучного інтелекту для покращення англомовного академічного письма. Зазначено, що інструменти на кшталт Paperpal, Writefull, Wordvice, Quillbot є багатофункціональними та можуть використовуватися для редагування, перефразовування, підсумовування тексту тощо. Відмічено, що попри низку переваг використання ChatGPT при роботі із складними до розуміння текстами, більш корисними для редагування є Quillbot, Grammarly та ProWritingAid, а для надання джерел, – Perplexity та Copilot. Констатовано, що дискусійним при цьому залишається питання впливу ChatGPT на розвиток індивідуальних письмових навичок студентів, а також питання автентичності письма. Зауважено, що сильною стороною використання для перекладу DeepL Translator, на противагу Google Translator, є його здатність продукувати точніший та чіткіший переклад, однак при цьому він поступається людській здатності стилістичного редагування тексту. Відзначено, що Grammarly ефективний у наданні письму лаконічності, виявленні та коригуванні помилок, а також може позитивно впливати на розвиток навчальної автономії студентів, однак слабкою стороною інструмента є те, що він не завжди чіткий у підборі лексики та може припускатися помилок. Наголошено на тому, що в платному плані означені інструменти мають розширений потенціал. Зроблено висновок, що проаналізовані інструменти можуть стати в нагоді при потребі поліпшення академічного письма, однак ефективність їхнього використання залежить від мовного рівня користувача. Такі інструменти є корисними для використання в навчальному процесі для вироблення студентами необхідних навичок англомовного академічного письма.

ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ АСПІРАНТІВ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Т. А. КРИСАНОВА — 2026-05-30

Стаття присвячена проблемі формування академічної англомовної компетентності аспірантів через застосування інтегрованого підходу до організації самостійної роботи. Самостійну роботу розглянуто як базовий компонент навчального процесу, який забезпечує ефективне поєднання мовних та комунікативних умінь, необхідних для наукової діяльності англійською мовою. У дослідженні висвітлено дидактичні передумови організації самостійної роботи аспірантів на основі інтеграції соціально-конструктивістського, компетентнісного та жанрового підходів. Соціально-конструктивістський підхід підкреслює взаємодію між здобувачами освіти; компетентнісний підхід спрямований на розвиток комплексних мовних і комунікативних умінь; жанровий підхід забезпечує орієнтацію на типові форми академічного дискурсу. У статті окреслено принципи ефективної організації самостійної роботи аспірантів: аналітичної обробки академічного тексту, професійної інтеракції, термінологічної релевантності, а також автономізації навчання. На їхній основі розроблено структуру самостійної роботи у вигляді взаємопов’язаних функціональних блоків, кожен із яких реалізує конкретний аспект академічної підготовки. Блок письмової академічної діяльності включає написання академічного есе, тез доповіді на конференцію та анотацій до наукових статей. Блок аналітико-інтерпретаційної діяльності передбачає роботу з академічними текстами як моделями наукового мислення, включно з реферуванням статей і складанням термінологічного словника за тематикою дисертації. Блок усної академічної діяльності охоплює підготовку презентації за науковою темою та публічний виступ за її матеріалами. Запропонований інтегрований підхід сприяє поетапному формуванню академічних умінь аспірантів, розвитку критичного мислення та здатності ефективно створювати і презентувати наукові тексти англійською мовою.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У СИСТЕМУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Г. В. ПОПЛАВСЬКА — 2026-05-30

У статті досліджено особливості інтеграції технологій штучного інтелекту у систему професійної підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва в умовах цифровізації сучасної освіти. Актуальність дослідження зумовлена активним розвитком технологій штучного інтелекту та необхідністю модернізації змісту музичної освіти відповідно до вимог цифрового суспільства. Зазначено, що сучасна система професійної підготовки майбутніх музикантів-педагогів потребує оновлення методичних підходів, розширення спектра цифрових інструментів та формування в здобувачів освіти навичок роботи з інноваційними технологіями. Визначено суперечність між широкими можливостями використання штучного інтелекту у музичній творчості, виконавській та педагогічній діяльності й недостатнім рівнем його теоретико-методичного обґрунтування у професійній підготовці майбутніх фахівців музичного мистецтва. У процесі дослідження проаналізовано наукові праці вітчизняних дослідників щодо використання штучного інтелекту в освіті та музичному мистецтві. З’ясовано, що технології штучного інтелекту забезпечують нові можливості для персоналізації навчання, автоматизації творчих процесів, створення музичного контенту та розвитку креативного мислення здобувачів освіти. Особливу увагу приділено аналізу можливостей генеративних платформ Suno AI та AIVA у процесі професійної підготовки студентів спеціальності «Середня освіта (Музичне мистецтво)». Встановлено, що використання інструментів штучного інтелекту у межах дисципліни «Музично-інформаційні технології» сприяє формуванню цифрової компетентності, розвитку навичок роботи з аудіоредакторами, DAW-системами, засобами комп’ютерного аранжування та технологіями створення мультимедійного контенту. Розкрито особливості організації практичної роботи студентів із використанням генеративних музичних платформ, що дозволяють створювати музичні композиції за заданими параметрами, аналізувати результати автоматизованого музичного синтезу та оцінювати їх педагогічну доцільність. Доведено, що використання таких цифрових інструментів позитивно впливає на розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців музичного мистецтва, підвищує їхню мотивацію до навчання та забезпечує готовність до професійної діяльності в умовах цифрової трансформації освіти. Окрему увагу приділено питанням етичного використання технологій штучного інтелекту, академічної доброчесності, авторського права та необхідності формування відповідального ставлення до використання цифрового контенту. Наголошено, що штучний інтелект не замінює творчість людини, а виступає ефективним допоміжним інструментом у професійній діяльності музиканта-педагога. Зроблено висновок, що інтеграція технологій штучного інтелекту у систему професійної підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва є перспективним напрямом модернізації музичної освіти, який забезпечує підвищення її інноваційності, практичної спрямованості та відповідності сучасним вимогам розвитку суспільства. Перспективи подальших досліджень пов’язано з розробленням ефективних методичних моделей використання штучного інтелекту в музично-педагогічній практиці та удосконаленням цифрової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.

ВІТЧИЗНЯНІ СТРАТЕГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ АВІАЦІЙНИХ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

С. Г. РАДУЛ — 2026-05-30

У статті здійснено аналіз вітчизняних стратегій професійної самореалізації майбутніх авіаційних фахівців у процесі фахової підготовки. Обґрунтовано, що сучасна система вищої освіти орієнтується не лише на формування фахових компетентностей, а й на розвиток особистісного потенціалу здобувачів освіти, їх здатності до усвідомленої реалізації професійних можливостей у навчально-професійній діяльності. На основі аналізу нормативних документів і наукових досліджень визначено концептуальні засади професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців. Увагу зосереджено на вітчизняному досвіді впровадження освітніх стратегій, спрямованих на розвиток професійної самореалізації, зокрема через інтеграцію психолого-педагогічних дисциплін, розвиток критичного мислення, формування навичок саморозвитку та професійного самовдосконалення. Розкрито потенціал освітніх компонентів, зорієнтованих на особистісне зростання, лідерство, міжкультурну комунікацію та формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів освіти. Проаналізовано роль науково-дослідної діяльності, участі у конференціях, тренінгах і проєктах для формування досвіду самореалізації, розвитку рефлексії, комунікативних і дослідницьких умінь. Закцентовано на значенні дуальної форми освіти, яка забезпечує інтеграцію теоретичної підготовки з практичною діяльністю та сприяє формуванню готовності до професійної самореалізації в реальних умовах професійного середовища. Встановлено, що ефективність професійної самореалізації майбутніх авіаційних фахівців визначається комплексним поєднанням освітніх, наукових і практичних компонентів підготовки, а також створенням освітнього середовища, зорієнтованого на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери, професійної ідентичності та здатності до саморозвитку.

РУХЛИВІ ІГРИ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

О. В. СЛОБОДЯНЮК — 2026-05-30

У статті досліджуються рухливі ігри як інструменту формування професійних компетентностей майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту в умовах трансформації освітнього середовища. Обґрунтовано, що традиційні підходи до організації фізичного виховання не повною мірою забезпечують розвиток мотиваційної, комунікативної та рефлексивної складових професійної діяльності. Рухливі ігри розглядаються як багатовимірний педагогічний феномен, що поєднує фізичну активність із емоційною залученістю, варіативністю дій та соціальною взаємодією. Методологічною основою дослідження визначено синергетичний підхід, який дозволяє інтерпретувати освітній процес як відкриту динамічну систему, де ігрова діяльність виступає каталізатором самоорганізації, розвитку суб’єктності та професійного самовизначення здобувачів освіти. Метою статті визначено необхідність окреслити роль рухливих ігор у формуванні професійних компетентностей майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Показано, що участь у рухливих іграх сприяє інтеграції когнітивного, діяльнісного та ціннісного компонентів підготовки, забезпечуючи перехід від виконання заданих дій до їх самостійного конструювання. Особливу увагу приділено командним іграм, під час яких відбувається формування соціально-комунікативних компетентностей, зокрема здатності до взаємодії, лідерства, прийняття рішень тощо. Доведено, що ігрові практики створюють умови для розвитку гнучкого мислення, адаптивності та професійної рефлексії, що є критично важливими для діяльності фахівців у сфері фізичної культури і спорту. Узагальнено, що цілеспрямоване впровадження рухливих ігор у освітній процес сприяє формуванню інтегральної професійної компетентності, орієнтованої на діяльнісний, людиноцентричний та варіативний характер майбутньої професійної практики.

ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ УКРАЇНСЬКИХ ВИКЛАДАЧІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ЯК ІНОЗЕМНОЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ФАКТОРИ НАВАНТАЖЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ТА ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СТУДЕНТАМИ

О. Ю. ЧУГАЙ — 2026-05-30

Ця стаття досліджує складні чинники, що впливають на емоційне благополуччя українських викладачів англійської як іноземної під час війни. У дослідженні виділено три основні аспекти: навантаження, організаційна підтримка та взаємодія зі студентами, аналіз взаємодії цих елементів та впливу на психічне здоров’я та професійну стійкість викладачів. Використовуючи змішаний метод дослідження, дослідники зібрали як кількісні, так і якісні дані за допомогою опитувань. Учасники дослідження виконали Тест Емоційного Благополуччя Викладача (TWBS), що складається з 16 питань і вимірює три основні аспекти: навантаження, організаційні чинники та взаємодію зі студентами. Також вони надали інформацію щодо соціально-демографічних характеристик та умов праці, що дає цілісне уявлення про їхній досвід. Демографічні дані показали, що переважна більшість респондентів – це жінки, здебільшого мешканці міських районів, з досвідом роботи понад 21 рік. Багато викладачів використовують різні форми навчання: очну, онлайн та змішану, але часто стикаються з перервами та скасуваннями уроків через оголошення ракетної небезпеки. Результати свідчать, що навантаження та організаційні чинники зазвичай мають нейтральний або негативний вплив на емоційне благополуччя викладачів, сприяючи стресу, вигоранню та почуттю невпевненості. Навпаки, взаємодія зі студентами має позитивний вплив на психічне здоров’я викладачів, оскільки більшість респондентів відзначають високий рівень емоційного благополуччя від спілкування зі студентами. Незважаючи на складні обставини, деякі викладачі знаходять підтримку у громадській діяльності. Загалом, дослідження підкреслює важливу роль взаємодії зі студентами у зміцненні стійкості викладачів і наголошує на необхідності організаційної та кадрової підтримки для збереження їхнього емоційного благополуччя під час війни.

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ДІАЛОГУ-ОБМІНУ ВРАЖЕННЯМИ/ДУМКАМИ В НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ЕНЕРГЕТИКІВ

М. В. ШЕВЧЕНКО — 2026-05-30

У статті подано комплексний аналіз структури та лінгвістичних особливостей професійно орієнтованого діалогу-обміну враженнями/думками (ПОДОВД) як ключового компонента навчання англійської мови професійного спрямування майбутніх інженерів-енергетиків. Актуальність дослідження зумовлена вимогами глобалізованого інженерно-енергетичного сектору, де фахівці мають ефективно взаємодіяти у рамках міжнародної співпраці. Обґрунтовано, що студенти інженерно-енергетичних спеціальностей часто відчувають підвищений рівень комунікативної тривожності під час іншомовного спілкування через усвідомлення високої ціни технічної помилки. У зв’язку з цим ПОДОВД визначається як найбільш психологічно комфортний і фахово релевантний формат англомовної взаємодії для студентів 3-го курсу, цільовим рівнем підготовки яких, згідно з вимогами CEFR, є B2. В роботі деталізовано характеристики ПОДОВД у форматах діалогу та трилогу, а також визначено основні й додаткові знання, навички і вміння, необхідні для його успішної реалізації. Спираючись на модель «каскаду комунікації» у професійному середовищі та принципи діалогічного навчання, систематизовано психологічні завдання, структурні компоненти й типові ситуації реалізації ПОДОВД у інженерно-енергетичній галузі. Комунікативні наміри інженерів-енергетиків згруповано у три основні види діалогу: кооперативний, координуючий і контрадикторний. Окрім цього, висвітлено специфічні лінгвістичні риси, необхідні для реалізації цих намірів на рівні B2, зокрема використання еліптичних конструкцій, маркерів розмовного дискурсу, 19 категорій фахових кліше та стратегій пом’якшення висловлювань. Зроблено висновок, що оволодіння цими структурними й лінгвістичними елементами є критично важливим для ефективної професійної комунікації та слугує базою для подальшого навчання з використанням автентичних англомовних відео телекінематографічного типу.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ОСВІТИ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ КРИЗ: УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ

І. О. ШЕСТОПАЛОВА — 2026-05-30

Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформації освітньої системи в умовах глобальних криз на прикладі сучасного досвіду України. У роботі проаналізовано політику ЄС щодо освіти у надзвичайних ситуаціях (Education in Emergencies – EiE), яка базується на принципах безперервності навчання, академічної солідарності та захисту прав людини. Окрему увагу приділено реалізації європейських стандартів в Україні під час дії правового режиму воєнного стану, що дозволило зберегти стійкість системи завдяки гнучкій адаптації нормативної бази. Ключовим об’єктом дослідження виступає концепція екстериторіальності в освіті, що змістила парадигму від «школи як будівлі» до «школи як сервісу». Доведено високу ефективність та доцільність цієї моделі для збереження людського капіталу в умовах масового переміщення населення. У статті систематизовано основні виклики екстериторіальності – від технічного «цифрового розриву» до загрози деградації соціальних навичок – та запропоновано стратегії їх подолання через впровадження «українознавчого компонента» та асинхронних методик навчання. Обґрунтовано унікальність досвіду України, який сьогодні стає глобальним еталоном EdTech-стійкості (resilience). Завдяки статусу передової країни у галузі диджиталізації та екосистемі «Дія», Україна перейшла від адаптації іноземних платформ до створення автентичних рішень, що не мають світових аналогів за рівнем апробації в екстремальних умовах. У висновках наголошується, що модель «відбудови краще, ніж було» (Build Back Better) дозволяє розглядати кризу як точку стратегічного зростання. Незважаючи на існуючі виклики, світова практика доводить: майбутнє належить тим націям, які розвивають свої освітні системи в глобальному цифровому просторі, роблячи їх мобільними, захищеними та інклюзивними.

ІНШОМОВНА МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ: СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА

А. М. ЯЛОВА — 2026-05-30

У статті здійснено теоретичний аналіз іншомовної міжкультурної компетентності як педагогічної категорії в умовах сучасного освітнього простору. Актуальність дослідження зумовлена глобалізаційними процесами, активною євроінтеграцією України та зростанням ролі міжкультурної комунікації, що визначає необхідність підготовки особистості, здатної до ефективної взаємодії з представниками інших культур в умовах полікультурного середовища. Окреслено суперечності між потребами сучасної мовної освіти та відсутністю єдиного підходу до трактування сутності іншомовної міжкультурної компетентності у педагогічній науці. На основі аналізу та узагальнення наукових підходів вітчизняних і зарубіжних учених уточнено сутність іншомовної міжкультурної компетентності як інтегративної характеристики особистості, що поєднує систему знань, умінь, навичок і ціннісних установок, необхідних для здійснення ефективної міжкультурної комунікації засобами іноземної мови. Обґрунтовано нерозривний зв’язок мовної та культурної підготовки особистості, що визначає специфіку досліджуваної компетентності як педагогічного явища. Визначено структуру іншомовної міжкультурної компетентності як багаторівневої системи взаємопов’язаних компонентів: когнітивного (знання про мову, культуру та соціальні норми), комунікативного (мовленнєві вміння та навички міжкультурної взаємодії), соціокультурного (урахування культурних норм і моделей поведінки), ціннісно-мотиваційного (толерантність, відкритість до культурного різноманіття) та діяльнісного (практична реалізація компетентності у реальних комунікативних ситуаціях). Доведено, що ефективність міжкультурної комунікації забезпечується лише за умови цілісної сформованості всіх компонентів у їх взаємодії. Обґрунтовано значення іншомовної міжкультурної компетентності як педагогічної категорії, що виступає метою, критерієм результативності та світоглядним орієнтиром сучасної мовної освіти. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробленням методичних засад формування досліджуваної компетентності та впровадженням ефективних технологій її розвитку в освітньому процесі.

СЕНСОРНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Т. А. МАРТИНЮК — 2026-05-30

У статті розглядається проблема сенсорної інтеграції як ключового чинника формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до сенсорної інтеграції з позицій нейропсихології, педагогіки та практично-орієнтованої корекції, визначено її роль у когнітивній організації сенсорної інформації та формуванні структурованих уявлень про кількісні та просторові відношення. Висвітлено механізми впливу сенсорної інтеграції на розвиток логічного, просторового та арифметичного мислення, уваги, пам’яті та здатності встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Проаналізовано педагогічні умови інтеграції сенсорних методик у навчальний процес з математики, зокрема тактильні, вестибулярні, пропріоцептивні вправи, зорово-просторові методики та інтегровані сенсорно- математичні ігри. З’ясовано, що системне впровадження сенсорних вправ створює передумови для ефективного засвоєння числових та геометричних понять, логічних операцій та обчислювальних дій, підвищує адаптивність та пізнавальну активність дітей з ООП у межах інклюзивного освітнього середовища. Формування математичної компетентності у дітей з ООП значною мірою залежить від рівня узгодженості сенсорних систем, оскільки недостатня інтеграція зорової, слухової, тактильної, вестибулярної та пропріоцептивної інформації проявляється у труднощах опанування числового ряду, орієнтації на площині аркуша, розумінні структури навчальної задачі та виконанні арифметичних і геометричних операцій. Впровадження сенсорно-орієнтованих методик у процес навчання в умовах інклюзивного освітнього середовища забезпечує комплексний розвиток когнітивних, рухових і комунікативних компетентностей, підвищує рівень саморегуляції та здатність до адаптивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.

АВТЕНТИЧНІ АНГЛОМОВНІ МЕДІАТЕКСТИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

О. А. СВІТЛІКОВСЬКА — 2026-05-30

У статті досліджується ефективність використання автентичних медіатекстів у навчанні іноземної мови студентів гуманітарних спеціальностей як засобу формування мовної та міжкультурної компетентності. У ході роботи проаналізовано теоретичні підходи до розвитку соціокультурної компетентності та визначено роль матеріалів, створених носіями мови, у наближенні навчального процесу до реальних умов спілкування. Наведено приклади письмових текстів і відеоматеріалів, що відображають вербальні та невербальні стандарти комунікативної поведінки, сучасну лексику, ідіоми, фразові дієслова, кліше та ключові культурні цінності англомовного середовища. Показано, що робота з автентичними ресурсами сприяє розвитку критичного мислення, міжкультурного діалогу, емпатії та здатності адаптуватися до різних соціокультурних контекстів, а також формує навички аналізу соціальних ситуацій і моделювання поведінки в міжкультурному спілкуванні. Виявлено дидактичний потенціал медіатекстів для ознайомлення студентів із формальними та неформальними стилями мовлення, культурними традиціями, нормами поведінки та соціальними ролями в іншому культурному середовищі. Обґрунтовано необхідність ретельного добору матеріалів та їх методичної адаптації відповідно до рівня підготовки студентів, інтеграції у навчальні завдання на розуміння змісту, аналіз лексики, інтерпретацію культурного контексту та практичне відпрацювання навичок усного й письмового мовлення із застосуванням інтерактивних методів, що підвищують мотивацію студентів. Результати дослідження підтверджують, що використання автентичних медіатекстів одночасно забезпечує формування мовної компетентності та міжкультурної чутливості, допомагає долати стереотипи й упередження, сприяє розвитку здатності до міжособистісної взаємодії та критичного аналізу соціальних явищ, роблячи їх незамінним інструментом сучасного навчання іноземної мови.

СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

О. О. ТАРСУКОВ — 2026-05-30

У статті досліджено сутність професійно-аналітичної компетентності майбутніх юристів. Попри нормативну закріпленість аналітичних здібностей у Стандарті вищої освіти за спеціальністю 081 «Право», у вітчизняній педагогічній науці відсутнє цілісне теоретичне обґрунтування професійно-аналітичної компетентності майбутніх юристів як самостійного конструкту. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності професійно-аналітичної компетентності майбутніх юристів на підставі аналізу наукових підходів до змісту та структури професійної компетентності юриста, аналітичних компетентностей у суміжних галузях, а також специфіки професійної аналітичної діяльності юристів. Встановлено, що аналітичний складник у наявних моделях професійної компетентності юриста представлений фрагментарно і не отримує самостійного теоретичного оформлення. З’ясовано, що юридична діяльність має виразно аналітичний характер і охоплює кваліфікацію юридично значущих фактів, побудову аргументованої правової позиції та рефлексивний контроль власних міркувань. Сформульовано авторське визначення професійно-аналітичної компетентності майбутніх юристів як інтегрованої здатності особистості, що поєднує систему професійних знань, умінь, навичок, досвіду діяльності та ціннісного ставлення, що поєднує аналітичне, критичне та логічне мислення і виявляється у спроможності ефективно здійснювати аналіз правових проблем у процесі професійної юридичної діяльності, виявляти юридично значущі факти, здійснювати їх правову кваліфікацію, співвідносити фактичні обставини з нормами права, формулювати та аргументувати правові позиції, здійснювати рефлексивний контроль власних міркувань і приймати юридично обґрунтовані рішення з урахуванням можливих правових наслідків. Результати дослідження можуть слугувати основою для проєктування освітніх програм підготовки майбутніх юристів та розроблення діагностичного інструментарію.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОЄДНАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ В АЛГОРИТМАХ TLP ТА MDMP ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО

А. І. ЧУКАНОВ — 2026-05-30

Стаття присвячена трансформації військової топографії та інженерної підготовки в межах системи професійної військової освіти (L-курсів). Аналізується перехід від радянських моделей до стандартів НАТО, підкреслюючи важливість цифровізації поля бою та інтеграції технічних навичок у процеси прийняття рішень. Розкрито особливості підготовки рівнів L-1 та L-2, на тактичному рівні акцент замінено на алгоритми TLP та використання ПЗ «Кропива», тоді як на оперативно-тактичному – на MDMP, аналіз за стандартом OAKOC та систему ситуаційної обізнаності «Delta». Обґрунтовано впровадження системи координат WGS-84 та символіки APP-6D. Доведено, що застосування ГІС-технологій скорочує цикл OODA на 30-40%, забезпечуючи когнітивну перевагу сучасного лідера. На тактичному рівні (L-1) поєднання цифрової топографії, інженерної розвідки та прикладних інженерних навичок безпосередньо впливає на виживання підрозділу, точність вогневого ураження та збереження темпу бойових дій. На оперативно-тактичному рівні (L-2) ці ж компетенції набувають аналітичного виміру та стають інструментом формування поля бою, прогнозування дій противника і обґрунтування рішень командування. Використання стандартів OAKOC, комбінованих схем перешкод та цифрових ГІС дозволяє штабам діяти на випередження, знижуючи рівень невизначеності. Впровадження єдиної геодезичної системи координат WGS-84 та стандартів тактичної графіки НАТО APP-6D забезпечує сумісність із партнерами та створює спільний інформаційний простір управління військами. Інтеграція систем «Кропива» і «Delta» формує у офіцерів навички роботи в цифровій екосистемі, де швидкість обробки геопросторових даних і якість їх інтерпретації безпосередньо впливають на скорочення циклу OODA та досягнення когнітивної переваги над противником. Результати дослідження підтверджують, що подальший розвиток системи L-курсів має бути спрямований на поглиблення міждисциплінарної інтеграції, розширення використання БПЛА як джерела інженерної та топографічної інформації, а також на поетапне впровадження елементів штучного інтелекту для підтримки процесів TLP і MDMP. Це дозволить сформувати нового типу українського військового лідера – здатного ефективно діяти в умовах цифровізованого, мінно-насиченого та динамічного поля бою XXI століття.

ЕТИКА ТА ІННОВАЦІЇ У ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ У ЗЗСО: НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ТРАДИЦІЙНИМ МЕТОДАМ

Н. О. АХМАТОВА — 2026-05-30

У статті розглянуто сучасні технології навчання біології в закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) в контексті інноваційних змін, визначених законодавчими та концептуальними документами системи освіти України. Проаналізовано методи інтерактивного, диференційованого та особистісно орієнтованого навчання, що сприяють розвитку критичного мислення, дослідницьких навичок, екологічної свідомості та адаптації учнів до викликів глобалізованого світу. Важливу роль у цьому процесі відіграють біоетичні принципи, що забезпечують гуманний підхід до вивчення живих організмів та навколишнього середовища. У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Авторами висвітлено ключові освітні принципи, такі як: особистісно орієнтованої освіти, інтеграції, безбар’єрної та науково-орієнтованого навчання. А також актуалізовано питання сучасних освітніх технологій та цифрових платформ (Moodle, Google Classroom), інструментів дистанційного навчання (Zoom, Microsoft Teams) і проєктного навчання (Canva, Trello). Особлива увага приділена інклюзивному підходу, асистивним технологіям і створенню безбар’єрного освітнього середовища. Наголошено на важливості науково-орієнтованого навчання як засобу інтеграції науки в освітній процес, що враховує біоетичні аспекти, важливі для гуманного ставлення до природи та живих організмів. Автори дійшли висновку про необхідність гнучкого використання інноваційних технологій, що дозволяють підвищити якість навчання біології, забезпечити індивідуальний підхід, формувати конкурентоспроможних фахівців нового покоління та одночасно дотримуватися етичних норм у процесі навчання.

СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНИЙ ПІДХІД ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ОСВІТНІХ ПРОЄКТІВ

М. В. ГРИНЬОВА — 2026-05-30

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розроблення концептуально узгодженої класифікації освітніх проєктів. Актуальність дослідження зумовлена активним поширенням проєктного підходу в сучасній освітній практиці та відсутністю системно вибудуваної класифікації, здатної відобразити багатовимірний характер освітніх проєктів і забезпечити їх аналітичну визначеність у контексті модернізації освіти. На основі аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення наукових джерел, а також контент-аналізу виявлено обмеження наявних практик класифікації освітніх проєктів в українському науковому дискурсі з управління освітніми проєктами, зокрема їх фрагментарність, редукцію до окремих аспектів реалізації, змішування критеріїв різної аналітичної природи та недостатнє врахування сучасних характеристик проєктної діяльності, що ускладнює їх системне співвіднесення. У дослідженні запропоновано класифікацію освітніх проєктів, розроблену на основі структурно-компонентного підходу, яка охоплює чотири взаємопов’язані компоненти: контекстуально-детермінуючий, управлінсько-організаційний, змістово-процесуальний та результативно-оцінювальний. Ключовою особливістю класифікації є розмежування критеріїв на типологічні та параметричні, що дозволяє поєднати їх типологізацію з аналізом особливостей реалізації. Типологічні критерії забезпечують виокремлення відносно однорідних типів освітніх проєктів, тоді як параметричні відображають варіативні ознаки їх реалізації. Запропонована класифікація враховує багатосуб’єктний характер освітніх проєктів та відображає актуальні тенденції розвитку освіти, зокрема пов’язані з цифровізацією, партисипацією, інклюзією, орієнтацією на цілі сталого розвитку та використанням рішень на основі штучного інтелекту. Її практична значущість полягає у можливості використання як інструменту системного аналізу, конструювання та оцінювання освітніх проєктів.

ВИЩА ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЯ: СИНЕРГІЯ АГЕНТІВ І СТРУКТУР У КОНТЕКСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

А. С. ЛОБАНОВА — 2026-05-30

У статті здійснено комплексний соціологічний аналіз вищої освіти як соціальної інституції крізь призму взаємодії соціальних агентів і структур у контексті сучасних організаційних перетворень. Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної війни, цифровізації, демографічних зрушень та євроінтеграційних процесів система вищої освіти України зазнає глибоких трансформацій, які актуалізують проблему узгодженості між управлінськими структурами, академічною спільнотою та очікуваннями стейкголдерів. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення теорії структурації Е. Гідденса та концепції соціального поля П. Бурдьє, що дозволяє розкрити дуалістичний характер взаємодії агентів і структур у функціонуванні закладів вищої освіти. Визначено, що ефективність функціонування вищої освіти значною мірою залежить від рівня узгодженості між нормативно-управлінськими механізмами, ресурсним забезпеченням і повсякденними практиками учасників освітнього процесу. Виявлено ключові суперечності між управлінськими, академічними та соціальними компонентами системи, які проявляються у напруженні між стандартизацією та академічною автономією, між стратегічною місією університету й прагматичними запитами ринку праці, а також між централізованими управлінськими рішеннями та локальними потребами освітніх спільнот. Доведено, що інституційна дисгармонія знижує інноваційний потенціал ЗВО, ускладнює цифрову трансформацію та послаблює довіру між суб’єктами освітнього процесу. Обґрунтовано, що досягнення інституційної синергії передбачає розвиток партнерського врядування, горизонтальної комунікації, ресурсної збалансованості, організаційної гнучкості та спільної ціннісно- нормативної основи. Підкреслено, що синергія між агентами і структурами сприяє підвищенню ефективності управління університетом, посиленню інноваційного потенціалу, відтворенню людського капіталу, зниженню соціальної нерівності та зміцненню суспільної стійкості. Таким чином, вища освіта постає як ключовий чинник соціальної стабілізації та розвитку в умовах сучасних трансформацій.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У РОЗБУДОВІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДОРОСЛИХ У КРАЇНАХ СКАНДИНАВІЇ

Л. В. АБАЗІНА — 2026-05-30

У статті розглянуто роль соціального партнерства у формуванні освітньої політики скандинавських держав. Проаналізовано Програму співробітництва Північних країн у сфері освіти, досліджень та мов і виявлено, що навчання протягом усього життя є головною метою впровадження освітніх програм та форм навчання у країнах Скандинавії. Окремо проаналізовано розвиток освіти дорослих у Данії, Норвегії та Швеції і доведено, що доступність освіти у дорослому віці сприяє підвищенню можливостей професійної реалізації дорослих, оперативному реагуванню на зміни на ринку праці і оновлення технологій. Для скандинавських країн характерною є децентралізована система управління освітою дорослих. Виділено три основні рівні управління: національний, регіональний і місцевий. На національному рівні соціальне партнерство представлено дорадчими органами, які надають консультації при розробці законодавчих актів та окресленні основних напрямків політики ринку праці. На регіональному рівні надаються рекомендації муніципалітетам та здійснюється взаємодія з роботодавцями. Соціальні партнери аналізують потреби ринку праці та надають рекомендації по створенню навчальних модулей для окремих галузей. Муніципальний (місцевий) рівень – це рівень, на якому задіяно найбільше соціальних партнерів. Представники навчальних закладів співпрацюють з представниками підприємств, профспілок, бізнесу, провайдерами освітніх послуг, замовляють освітні програми, організовують навчання на робочому місці. Більша частка фінансування освітніх програм для дорослих припадає на муніципальний рівень. Скандинавський досвід є корисною теоретичною і практичною базою у створенні цілісної і працюючої системи освіти дорослих в Україні. Запропоновано розширювати неформальну освіту, забезпечити децентралізацію управління освітою дорослих із передачею більшої кількості повноважень та фінансування органам місцевого самоврядування, створити умови для підвищення внутрішньої мотивації дорослого населення до навчання через популяризацію концепції навчання впродовж життя.

ПРОБЛЕМИ ТА РИЗИКИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТУРИЗМУ

М. М. ЖУМБЕЙ — 2026-05-30

Стаття присвячена аналізу проблем і ризиків, що виникають у процесі формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців сфери туризму. Мета статті – дослідження проблем та ризиків формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців туризму. У ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз, синтез, узагальнення, систематизація та порівняння. Результати дослідження показують, що здійснено комплексний аналіз структури іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців туризму, у межах якого визначено та охарактеризовано основні види компетенцій, зокрема загальні, міжкультурні, лінгвістичні, комунікативні та дискурсивні. Досліджено, що ефективність їх формування зумовлюється поєднанням компетентнісного, комунікативно-діяльнісного та інтегрованого підходів, а також використанням інтерактивних методів навчання, які моделюють реальні професійні ситуації. Показано, що важливу роль відіграє поетапна модель підготовки, яка забезпечує поступовий розвиток мовних і професійних умінь. Досліджено та систематизовано основні проблеми формування іншомовної професійної компетентності, які класифіковано за групами: лексико-методичні, лексико-термінологічні, міжкультурні, компетентнісно-орієнтовані, організаційно-педагогічні, індивідуалізаційні, інтеграційні, ресурсно-технологічні та зовнішні. Показано, що зазначені проблеми проявляються у вигляді недостатнього рівня практичного застосування знань, труднощів засвоєння професійної лексики, обмеженого використання автентичних матеріалів, низької мотивації студентів та недосконалості організації освітнього процесу. Обґрунтовано, що їх наявність знижує ефективність професійної підготовки та ускладнює адаптацію майбутніх фахівців до вимог ринку праці. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованої класифікації проблем як основи для вдосконалення методики формування іншомовної професійної компетентності у сфері туризму.

ІНШОМОВНА ПІДГОТОВКА БАКАЛАВРІВ З ЕКОНОМІКИ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ УНІВЕРСИТЕТІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

О. О. МАКСИМЕНКО — 2026-05-30

У статті схарактеризовано сучасні практики організації опанування іноземних мов студентами бакалаврату економічної галузі в університетах Великої Британії. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення гнучкості освітніх систем у відповідь на виклики глобалізованого ринку праці та стратегічними устремліннями України щодо інтеграції в європейський освітній простір. Автор аналізує трансформаційні процеси в британській вищій школі, які відбуваються на тлі нової лінгвістичної стратегії країни, спрямованої на подолання наслідків «мовного дефіциту» та Брекзіту. Встановлено, що іншомовна підготовка в британських університетах є диверсифікованим явищем, яке реалізується через поєднання традиційних академічних стандартів та інноваційних моделей навчання. Детально розглянуто структурні особливості програм ступенів, де іноземна мова може виступати як профільна (major) або непрофільна (minor) дисципліна. Особливу увагу приділено функціонуванню загальноінституційних мовних програм (IWLP), які забезпечують міждисциплінарність та дозволяють студентам-економістам індивідуалізувати власну освітню траєкторію. На прикладі провідних закладів вищої освіти – Університету Лідса, Саутгемптонського та Сассекського університетів – проведено компаративний аналіз критеріїв підготовки, що включають: моделі поєднання дисциплін за обраними ступенями, рівневу систему опанування мов згідно з CEFR, використання цифрових лінгафонних лабораторій та середовища комп’ютерних мереж, інтеграцію року за кордоном у навчальний план, системне використання позакласних форм роботи («мовне кафе», «мовна зона», що сприяє створенню практичного реального іншомовного середовища), ресурсних центрів, врахування у дипломі та сертифікації. Виявлено, що британської практики засновані на переліку сучасних принципів та підходів. Результати дослідження підкреслюють важливість впровадження мобільності та інтенсивних мовних модулів та інших інновацінийх інструментів для формування конкурентоспроможного людського капіталу в умовах сучасної глобальної економічної взаємодії.