ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПОВІДАННЯ ВАСИЛЯ ЗАХАРЧЕНКА «ПО ОБИДВА КРАЇ РЯДУ»

Анотація

У статті здійснено поглиблений мікроаналіз оповідання Василя Захарченка «По обидва краї ряду», схарактеризовано ідейно-естетичні особливості поетики твору. Зʼясовано, що художню спадщину цього письменника, сповнену високого естетичного потенціалу, по-різному оцінювали літературознавці, однак переважна більшість їх дедалі упевненіше схиляється до думки, що це явище унікальне й особливе.
Мета статті – проаналізувати художні особливості оповідання Василя Захарченка «По обидва краї ряду», дослідити екзистенційну проблематику, яка становить філософсько-світоглядну і художньо-естетичну домінанту аналізованого твору. Відстежено особливості реалізації ключових для екзистенційного мислення мотивів життєвого вибору, а також зʼясовано художні функції екзистенціалів смерті, тривоги, страждання, вірності, туги, смерті, болю, сподівань тощо. Письменник творить модель світу, де людина є центром буття; особистість – єдина достовірна реальність, основа і осмислення буття.
Проаналізовано форми, прийоми та засоби втілення психологізму в художньому творі: прийом занурення у свідомість персонажів через внутрішні монологи, діалоги, художню деталь тощо. Зʼясовано сюжетно-композиційні особливості оповідання. Зазначено, що прозаїк культивує текст у тексті, оцінки, заперечення, схвалення, настрої та емоції, передані не лише через слово, а й через інтонування, інтертекст, контекст, підтекст, витворює спільний досвід, який грунтується на полілозі і надає нового змісту метаспілкуванню в художньому дискурсі. Автор оповідання «По обидва краї ряду» також використовує прийом інтертекстуальності, який зводиться до застосування алюзії з атрибуцією, у тому числі, найпростішого її типу – точкової алюзії. Обгрунтовано приналежність оповідання В. Захарченка до стильової течії неореалізму із вкрапленнями ліризму.