АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»

ГОТОВНІСТЬ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО АКАДЕМІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: СУТНІСТЬ МОТИВАЦІЙНОГО ТА ОСОБИСТІСНОГО КОМПОНЕНТІВ

Т. Я. ГЕЛЬЖИНСЬКА — 2025-07-25

Розглядаючи академічне підприємництво як одну із актуальних проблем сучасної вищої освіти, варто звернутися до формування готовності науково-педагогічних працівників до його реалізації. Постає питання про визначення поняття «готовність» та характеристику його структурних компонентів. Виконано аналіз релевантної науково-педагогічної літератури. Обґрунтовано сутність мотиваційного компоненту готовності науково-педагогічних працівників до академічного підприємництва, як сукупності особистісних та професійних характеристик, що відображають позитивне ставлення до академічного підприємництва як важливого елементу діяльності університету, мотивацію до створення інноваційних починань, підприємницькі потреби, інтереси, прагнення до успіху, впевненість у власних підприємницьких здібностях та орієнтацію на розвиток співпраці між наукою, освітою і бізнесом. Зроблено висновок про те, що мотиваційний компонент передбачає усвідомлення значущості академічного підприємництва для особистісного і професійного зростання, інтеграцію інновацій в освітній процес, дотримання принципів етичності й доброчесності, а також готовність до міждисциплінарної співпраці та системного вдосконалення для досягнення стійких результатів. Визначено, що особистісний компонент готовності науково-педагогічних працівників до академічного підприємництва – це внутрішній аспект самосвідомості та здатності до рефлексії, який забезпечує формування підприємницької позиції, оцінювання власного досвіду й усвідомлення ролі особистості у створенні інноваційних проєктів. Особистісний компонент потрактовано крізь призму орієнтації на системне та структуроване вдосконалення і розвиток навичок; впевненість у власних підприємницьких здібностях; усвідомлення важливості лідерства; відкритість до змін та інновацій; заохочення до активної взаємодії з іншими. До перспектив подальших наукових студій відносено характеристику сутності когнітивного та діяльнісного компонентів готовності науково-педагогічних працівників до академічного підприємництва.

ЦИФРОВА ЕТИКА ТА АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Л. О. ДОЛОЖЕВСЬКА — 2025-07-25

У сучасну епоху стрімкої цифровізації освітнього простору питання цифрової етики та академічної доброчесності у вищій школі набувають особливої актуальності. В умовах широкого впровадження онлайн-навчання, використання хмарних сервісів, автоматизованих систем оцінювання та штучного інтелекту виникає багато нових викликів, пов’язаних із дотриманням етичних норм, захистом персональних даних, прозорістю оцінювання та запобіганням академічному шахрайству. У статті розглядаються основні поняття цифрової етики, їх взаємозв’язок із академічною доброчесністю, а також фактори, що впливають на формування етичної культури в університетському середовищі.Особливу увагу приділено аналізу поширених порушень доброчесності в цифровому контексті: плагіату, використанню сторонніх програмних засобів, академічному шахрайству під час дистанційних іспитів тощо.Окремо досліджено вплив цифрової трансформації на роль викладача як наставника, модератора й етичного орієнтира для студентів. Розглянуто важливість формування цифрової грамотності та впровадження навчальних програм, спрямованих на розвиток відповідального ставлення до навчального процесу серед усіх учасників академічного середовища.У статті також проаналізовано останні наукові публікації та міжнародні дослідження, присвячені етичним аспектам цифрової освіти, включаючи використання штучного інтелекту та технологій онлайн-моніторингу.Зазначено потенційні ризики, пов’язані з порушенням приватності здобувачів освіти, а також шляхи їх мінімізації.Представлено перспективні підходи до оцінювання, які сприяють зниженню рівня академічної нечесності, зокрема портфоліо, проєктне навчання, адаптивне тестування.Стаття може бути корисною для науковців, викладачів, керівників освітніх установ та здобувачів, зацікавлених у побудові стійкої системи академічної доброчесності в умовах цифрової трансформації освіти. Матеріал може бути використаний для розробки внутрішніх політик університетів, удосконалення навчальних програм, формування культури етичної поведінки та посилення відповідальності в академічному середовищі.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЇ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Ю. О. ЄВТУШЕНКО — 2025-07-25

У статті обґрунтовано можливості інтеграції етичного компонента у професійну підготовку майбутніх лікарів засобами викладання дисципліни «Мікробіологія».На основі теоретичного аналізу змісту медичної освіти, викликів клінічної практики та тенденцій гуманізації підготовки фахівців показано, що формування професійно-етичної культури не повинно обмежуватися лише гуманітарними дисциплінами. Особлива увага приділена потенціалу мікробіології як платформи для моделювання ситуацій морального вибору, що відображають реальні клініко-етичні дилеми.Розкрито сутність професійно-етичної культури майбутнього лікаря як інтегрального феномена, що включає моральну рефлексію, здатність до етичного аналізу ситуацій, дотримання норм біоетики та професійної відповідальності. Визначено проблеми недостатньої інтеграції етичної складової в дисципліни природничого блоку та охарактеризовано охарактеризовано чинники освітнього середовища, що ускладнюють її реалізацію.Запропоновано підхід до використання інноваційних методів навчання (кейс-метод, міждисциплінарні заняття, проєктна робота, дебати, симуляції), що дозволяє створювати навчальне середовище для формування морально-професійної відповідальності. Наведено приклади навчальних ситуацій із проблемами вакцинації, антибіотикорезистентності, біобезпеки, соціальної справедливості та меж дозволеного в біомедичних дослідженнях. Сформульовано практичні рекомендації щодо інтеграції етичної складової у викладання мікробіології.Підкреслено важливість міждисциплінарної взаємодії, рефлексивного навчання та оновлення системи оцінювання.Теоретичні результати можуть бути використані як основа для розроблення навчально-методичних матеріалів та подальших емпіричних досліджень ефективності етико-орієнтованого підходу в медичній освіті.

КРИТЕРІАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ

Н. О. РОМАНЧУК — 2025-07-25

Професійна діяльність інженера пов’язана з необхідністю виконання дослідницьких завдань у галузі промислового виробництва, що актуалізує проблему формування навичок дослідницької діяльності в процесі його підготовки в закладах вищої технічної освіти. У статті досліджується проблема формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців технічної галузі.Обґрунтовано структурні компоненти професійної компетентності фахівця технічної галузі, до яких віднесено: особистісні якості майбутнього інженера, професійні знання та вміння, ціннісні орієнтації особистості.Дослідницька діяльність розглядається як необхідна умова ефективного формування загальної професійної компетентності майбутнього фахівця технічної галузі.Виявлено закономірності та характерні особливості процесу професійної підготовки, які стали основою в процесі розробки критеріїв, показників та рівнів сформованості дослідницької компетентності майбутніх фахівців технічної галузі. Виокремлено мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісно-практичний критерії дослідницької компетентності майбутніх інженерів, обґрунтовано відповідні показники та рівні сформованості.Доведено ефективність розроблених умов підготовки майбутніх фахівців технічної галузі з метою формування їх дослідницької компетентності. Цими умовами визначено: формування мотивів до дослідницької роботи; озброєння відповідними знаннями методології наукових досліджень; залучення студентів інженерних спеціальностей до роботи університетських наукових об’єднань (наукові школи, гуртки, проблемні лабораторії); набуття досвіду здійснення дослідницької діяльності.Подальші дослідження обґрунтованої проблеми можуть бути спрямовані на вивчення впливу науково- дослідницької діяльності на інші аспекти підготовки майбутніх фахівців, такі як: мотивація до навчання, рівень професійних умінь.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ КОНТЕКСТИ

Б. Є. ЖОРНЯК — 2025-07-25

У статті автори висвітлили методологічні аспекти формування професійних якостей вчителя Нової української школи, зокрема конкретизували методологічні підходи, що забезпечують наукове підґрунтя досліджуваного процесу в умовах професійної підготовки. Виокремлено проблеми педагогічного моделювання як основи побудови системи освітнього процесу в педагогічному коледжі. Подана загальна характеристика організаційно-методичної системи формування професійних якостей майбутнього вчителя. Розглянуто специфіку процесу професійної підготовки майбутніх вчителів в педагогічному коледжі, форми і методи професійного навчання та організації художньо-творчої діяльності студентів музичних спеціальностей. Сьогодні актуальність наукового дослідження проблеми формування професійних якостей майбутнього вчителя у контексті вимог Концепції «Нова українська школа» стосується і педагогів початкової школи, і вчителів середньої освіти. Важливість цього питання пов’язане із назрілою соціально-педагогічною значущістю проблеми забезпечення підвищення якості підготовки учительських кадрів в сучасних педагогічних закладах вищої освіти, а також недостатньою теоретичною розробленістю і практичним вирішенням її у контексті сучасної гуманістичної, особистісно орієнтованої та компетентнісної освітніх парадигм.Нові підходи до формування професійних якостей майбутніх вчителів початкових класів та музичного мистецтва ґрунтуються на позитивних змінах, що відбуваються в системі освіти, зокрема у вищій освіті: демократизації, гуманізації, гуманітаризації освіти, інноваційних процесах, розвитку педагогічної творчості, відродженні національних освітніх принципів і традицій.Концепція Нової української школи актуалізує оновлені ціннісні детермінанти професійної підготовки вчителя: партнерство, лідерство, інноваційність, вмотивованість, мобільність. Зазначені положення було враховано при проектуванні моделі партисипативного педагогічного супроводу формування професійно значущих якостей майбутніх педагогів НУШ як цілісної системи, алгоритмом реалізації якої є підхід студентоцентрований, що дозволить сформувати професійно-педагогічні знання, вміння, компетентності майбутнього вчителя.На рівні проектування змісту професійної підготовки зазначені вище положення було враховано у дизайні освітньо-професійних програм, за якими здійснюється підготовка учителів початкових класів та учителів мистецтва для Нової української школи у Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради.

ЗАПАЛЮЮЧИ ІСКРУ: ЯК ЗРОБИТИ АНГЛІЙСЬКУ ЗАХОПЛИВОЮ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ-ПОЧАТКІВЦІВ

Д. М. КОРОВІЙ — 2025-07-25

Стаття присвячена аналізу особливостей викладання англійської мови підліткам-початківцям та тих унікальних викликів і можливостей, які супроводжують цей процес. Викладання англійської мови підліткам на початковому рівні часто недооцінюється з огляду на його складність. Хоча на перший погляд воно може здаватися менш вимогливим, ніж навчання учнів вищих рівнів, на практиці робота з підлітками-початківцями потребує тонкого розуміння як педагогічних, так і психологічних аспектів. Ця вікова група, яка має обмежений або повністю відсутній попередній досвід вивчення англійської, вирізняється поєднанням емоційної чутливості, допитливості та вразливості.У статті розглянуто ефективні стратегії навчання, які виходять за межі традиційного підходу, з метою перетворити перші мовні заняття на змістовний, захопливий і надихаючий досвід. В основі представлених методів – принципи комунікативного підходу до навчання мов (Communicative Language Teaching, CLT), що передбачає емоційне залучення учнів, формування позитивної атмосфери в класі та розвиток автономії учнів з перших уроків. У статті пропонуються практичні інструменти й підходи, зокрема ігровізація, використання мультимедійних ресурсів, персоналізація навчального контенту, створення навчальних завдань, пов’язаних з особистим досвідом, а також позитивне підкріплення.Також проаналізовано типові труднощі, з якими стикаються викладачі: тривожність учнів, небажання брати участь у завданнях, а також поколіннєвий розрив між вчителем і підлітками. Стаття пропонує рішення, засновані на реальному досвіді викладання, що сприяють створенню безпечного, підтримуючого освітнього середовища, де підлітки можуть вільно досліджувати мову й практикувати спілкування. Загалом, автор підкреслює, що викладання англійської на початковому рівні підліткам є складним, але надзвичайно важливим і творчим завданням, яке вимагає гнучкості, емпатії та професійної майстерності.

СТАНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ У ПЕРІОД ІЗ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ З ХХ ДО КІНЦЯ ХХІ СТОЛІТТЯ

О. І. ЛУЦЕНКО — 2025-07-25

Стаття присвячена аналізу процесу становлення природничої освіти в період із другої половини ХХ до кінця ХХІ століття, акцентуючи увагу на основних тенденціях її розвитку, методологічних змінах та впливі науково- технічного прогресу на освітні програми.Особливу увагу приділено фундаменталізації знань як ключовому аспекту збереження наукової спадщини та забезпечення якісної підготовки фахівців у галузі природничих наук. Аналізується еволюція підходів до викладання природничих дисциплін у контексті розвитку STEM-освіти, що сприяє формуванню міждисциплінарного мислення та практичного застосування знань. Вивчається роль цифрових технологій у трансформації навчального процесу, зокрема вплив інтерактивних платформ, симуляцій, штучного інтелекту та віртуальної реальності на формування освітніх методик.Значне місце в статті відведено аналізу міжнародного досвіду у реформуванні природничої освіти, порівняльному дослідженню освітніх моделей різних країн та визначенню перспектив імплементації кращих практик в освітній процес.У статті обґрунтовується важливість балансу між теоретичними знаннями та практичними компетенціями, що дозволяє забезпечити глибоке розуміння природничих процесів та їхню реальну застосовність. Висвітлюються можливості використання гейміфікації, кейс-методів та проблемно-орієнтованого навчання для підвищення ефективності засвоєння матеріалу, мотивації студентів та інтеграції природничих дисциплін у практичну діяльність.Дослідження базується на міждисциплінарному аналізі, порівняльних освітніх дослідженнях та методологічному синтезі, що дозволяє глибше розкрити закономірності розвитку природничої освіти та окреслити шляхи її удосконалення в умовах сучасних викликів та майбутніх перспектив.

ІНТЕГРАЦІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (ШІ) В МАРКЕТИНГОВУ ОСВІТУ: ОГЛЯД СУЧАСНИХ ДЖЕРЕЛ

О. В. ГУБСЬКИЙ — 2025-07-25

Штучний інтелект (ШІ) кардинально змінює різні галузі, включаючи маркетинг та маркетингову освіту.Швидка інтеграція ШІ вимагає термінового розвитку конкретних компетенцій у сфері ШІ серед майбутніх фахівців з маркетингу. Вміння працювати з процесами на основі ШІ, яке є необхідним для підвищення продуктивності, персоналізації, швидкості та часто якості маркетингової роботи, все більше стає критичною вимогою для успішної кар›єри в галузі маркетингу. ШІ пропонує значні переваги, такі як імітація реальних маркетингових завдань, покращення навчання за рахунок зменшення рутинних операцій та виконання функції партнера по навчанню, а також трансформацію освіти завдяки впливу на вартість, персоналізацію, креативність та ефективність.Проте залишаються значні виклики, включаючи схильність ШІ до помилок, упередження та значні ризики плагіату, а також проблеми конфіденційності. Стратегічне мислення, тим не менш, залишається незамінною прерогативою людини, доповнюючи генеративний ШІ оцінювальним ШІ для забезпечення точності. В даний час існує розбіжність між академічними пропозиціями та вимогами маркетингової індустрії щодо компетенцій в контексті використання ШІ. Це вимагає термінової адаптації через швидкий розвиток ШІ та його глибокий вплив на робочі процеси в маркетингу. У цій статті представлено огляд актуальних джерел, в якому розглядається академічний та професійний дискурс щодо необхідності інтеграції ШІ в сучасні навчальні програми з маркетингу.У ній висвітлюються різні точки зору різних авторів щодо ролі ШІ в маркетинговій освіті та представлені критичні області для майбутніх педагогічних, та навчальних досліджень. Огляд підкреслює необхідність адаптації навчальних закладів до вимог ринку, щоб підготувати студентів до маркетингового середовища, яке ставить ШІ на перше місце.

СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-БАКАЛАВРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 012 ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

Н. В. БОРБИЧ — 2025-07-25

На сучасному етапі реформування вищої професійної освіти актуальною проблемою є пошук нових змісту, форм і методів формування дослідницької компетентності майбутніх педагогів як здатності отримувати нові знання, професійно володіти методами наукового пізнання, конструктивно розв’язувати педагогічні проблеми, досліджувати та аналізувати професійні явища та процеси, оцінювати результати діяльності й визначати шляхи їх оптимізації.Метою статті є визначення специфіки формування дослідницької компетентності в майбутніх вихователів ЗДО. Для досягнення мети вирішено такі завдання: уточнено сутність поняття дослідницької компетентності майбутнього вихователя; проаналізовано особливості формування дослідницької компетентності здобувачів вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта (на прикладі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення та конкретизація.У статті дослідницьку компетентність вихователя закладу дошкільної освіти (ЗДО) потрактовано як набуту, тобто сформовану в процесі професійної підготовки здатність майбутнього педагога застосовувати науково- дослідницькі методи в педагогічній діяльності з метою вдосконалення освітнього процесу, розв’язання різних складних (інколи й непередбачуваних) педагогічних проблем і впровадження інновацій.Запропоновано структурно-функційну модель дослідницької компетентності майбутнього вихователя.Визначено й проаналізовано особливості формування дослідницької компетентності майбутніх вихователів: специфіку освітньої діяльності в сучасному закладі дошкільної освіти, її складність, взаємозалежність діяльності всіх учасників освітнього процесу; єдність теорії та практики (дослідницьких знань і дослідницьких умінь).Подальшого дослідження потребує розробка інструментарію та методики діагностування стану сформованості дослідницької компетентності в майбутніх вихователів.

АБЕТКИ-ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ЯК РЕСУРС ДЛЯ ПОБУДОВИ АВТОРСЬКИХ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ І СТАРШІЙ ШКОЛІ

Т. М. ТАРАСЮК — 2025-07-25

У статті розглянуто актуальність використання абеток-енциклопедій як джерела фактичного матеріалу для побудови авторських уроків української мови у середній і старшій школі. У центрі уваги – необхідність оновлення традиційних методик викладання української мови в контексті реалізації концепції Нової української школи та запровадження компетентнісного підходу. Автор обґрунтовує, що сучасний урок української мови не може обмежуватися лише змістом підручника, оскільки сучасний учень потребує цікавого, різнопланового контенту, що відповідає його пізнавальним запитам і пов’язаний з актуальними темами культури, літератури й історії.Абетки-енциклопедії серії «Від А до Я» розглянуто як приклад універсального навчального матеріалу, що поєднує словниково-енциклопедичну інформацію, художній текст та оригінальне графічне оформлення. Особлива увага приділена авторському уроку як показникові професійної майстерності сучасного вчителя-словесника, здатного інтегрувати інноваційні джерела та формувати творче середовище на уроці. На прикладі конспекту уроку для 11 класу про пунктуацію при оформленні прямої мови, цитат і діалогу показано практичну реалізацію методики використання абеток-енциклопедій у роботі з текстами. Стаття аргументує, що подібні авторські уроки сприяють розвитку критичного мислення учнів, формуванню навичок роботи з різними видами текстів, удосконаленню мовної компетентності й водночас виховують інтерес до національної культурної спадщини. Підкреслено значення таких підходів для підвищення якості мовної освіти та формування ключових компетентностей учнів відповідно до завдань сучасної школи.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ПОЗАШКІЛЬНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

О. Р. ФІЛІПЧУК — 2025-07-25

Національна ідентичність є головною темою багатьох досліджень, як українських так і зарубіжних, оскільки вона відіграє важливу роль у багатьох аспектах життя суспільства. Загалом її можна охарактеризувати як почуття приналежності людини до певної нації.У статті зроблено акцент, що проблема формування національної ідентичності учнівської молоді в умовах війни, соціальних трансформацій та морально-ціннісної кризи наповнюється особливим змістовим значенням.У дослідженні розкрито багатовимірний характер формування національної ідентичності підлітків в умовах війни, глобалізації та цифрової трансформації. Проаналізовано культурні, освітні та психологічні чинники, що впливають на процес національної ідентифікації.У статті, на основі аналізу нормативних державних документів та науково-інформаційних джерел, зроблено висновок, що формування національної ідентичності у молодого покоління та наповнення її смисловим змістом, розглядається українською академічною спільнотою як важливе державне завдання, як основа згуртованості та духовної єдності громадян країни в умовах війни.Національна ідентичність є однією із елементів в структурі ідентичності особистості, яка визначається національною або етнічною приналежністю. У статті визначено компонентну структуру національної ідентичності, яка передбачає когнітивний, афективний та поведінковий компоненти. Охарактеризовані критерії та показники сформованості національної ідентичності.Визначено, що позашкільна система освіти має значний потенціал в контексті формування національної ідентичності учнівської молоді та представлено пріоритетні завдання діяльності ЗПО.У статті розкрито напрями діяльності закладів позашкільної освіти з метою формування національної ідентичності: духовно-моральне та військово-патріотичне виховання, їх змістове наповнення.Актуалізовано, що умовах соціально-політичних змін, в умовах війни окремі аспекти вказаної проблематики, зокрема соціально-психологічні особливості етнічної та національної ідентичності залишаються актуальними

ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ПРОТИДІЇ НЕГАТИВНОМУ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД

Ю. М. ЮРЧАК — 2025-07-25

У сучасних умовах, коли агрессор напав на нашу державу, зростає роль і значення інформаційного чинника в житті українців. Інформаційне середовище слугує передавачем різного роду інформації, зокрема процесів, пов’язаних із безпекою державного кордону.Від початку російської агресії загрози для національної безпеки України стали однією з найсерйозніших проблем, і в контексті інформаційної безпеки також [Паливода А. В., 2020]. Значні зміни відбулися вже у 2014 р., а з початком повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. ця проблема набула ще більшого значення для безпеки державного кордону й загальної обороноздатності країни [Бойовий статут, 2020].Завдання Державної прикордонної служби України полягає в забезпеченні цілісності державного кордону та захисті суверенних прав українців у прикордонній зоні, включаючи морську економічну зону. Під час військового вторгнення країни-агресора виникає проблема охорони й захисту державного кордону в умовах складного збройного конфлікту, що на початковому етапі набув характеру гібридної війни на Сході, Півдні та Заході України.Загрози національній безпеці, суверенітету й територіальній цілісності країни спричинені агресивними діями країни-агресора, яка прагне анексувати територію України.У статті висвітлено деякі методичні поради щодо формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до протидії негативного інформаційно-психологічного впливу на особовий склад майбутніх офіцерів в умовах інформаційної війни.. Аналіз наукової літератури, присвяченої проблемі, виявило різноманіття підходів до проблеми, що розглядається, і неоднозначність у поглядах науковців щодо визначення деяких методичних порад.Одним із шляхів забезпечення готорності майбутніх офіцерів до протидії такій інформації, є впровадження а освітній процес авторської моделі такого процесу. З цією метою розкрито зміст складових моделі формування готовності майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України до протидії негативному інформаційно- психологічного впливу на осотовий склад. Описано структуру цільових орієнтирів та завдань, закономірності й основи формування у здобувачів вищої освіти відповідних умінь, а також методику, передусім інструменти педагогічної взаємодії, форми та методи набуття готовності майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України до протидії негативному інформаційно-психологічного впливу на особовий склад.Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу є ключовою передумовою високого рівня бойової готовності підрозділів і військових частин та зєднань. Лише на її фундаменті можна гарантувати відповідну безпеку військових, їхню бойову вправність, постійну готовність до реалізації поставлених цілей, стабільну керованість процесом. Забезпечення законності й дисциплінованості вважається першочерговим. Фаховість співробітників та рівень дисципліни є елементами ефективності такої готовності.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

І. В. СВІДЕРСЬКИЙ — 2025-07-25

У статті досліджено психологічні засади формування підприємницької компетентності внутрішньо- переміщених осіб (ВПО) як інструменту їхньої соціально-економічної адаптації. Незважаючи на значні дослідницькі результати українських учених, психологічні засади формування підприємницької компетентності у ВПО потребують системного аналізу та обґрунтування. На сучасному етапі розвитку суспільства важливим є дослідити вплив внутрішньо особистісних бар’єрів і мотиваційних чинників ВПО до ведення підприємницької діяльності, а також окреслити напрями психоемоційної підтримки цих осіб на рівні громади. Використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз; систематизація; категоризація інформації; порівняльний аналіз.Проаналізовано ключові психологічні бар’єри, зокрема страх невдачі, низьку самооцінку, тривожність та соціальну ізоляцію, що негативно впливають на інтеграцію у нове середовище та ускладнюють професійну самореалізацію. Окреслено та описано основні мотиваційні чинники, які сприяють розвитку підприємницьких навичок, серед яких визначення цілей, позитивне мислення, економічні стимули, відчуття приналежності до спільноти та самоосвіта. Визначено напрями психоемоційної підтримки на рівні громади, що включають психологічні консультації, групи підтримки, тренінги з розвитку підприємницьких навичок та соціальні проєкти.Розвиток підприємницької компетентності розглядається як дієвий механізм для зниження психологічного стресу, відновлення економічної стійкості та забезпечення активної інтеграції ВПО в соціум і на ринок праці.