АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»

ЗНАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ – КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

2026-01-05T14:41:40+02:00

У статті досліджується важливість знання іноземних мов як ключового чинника для інтернаціоналізації вищої освіти України. Проведений аналіз методичних праць сучасних українських науковців показав, що українські науковці значно поглибили розуміння того, як ЗВО в перехідних умовах можуть орієнтуватися, розробляти та впроваджувати процеси інтернаціоналізації. Їхні напрацювання слугують як дороговказом для внутрішніх реформ, так і є цінними тематичними дослідженнями для світових спільнот вищої освіти. У статті зроблено висновок, що знання іноземних мов, зокрема англійської, є ключовим чинником інтернаціоналізації вищої освіти, оскільки воно забезпечує: доступ до світових наукових знань та результатів досліджень (дозволяє студентам і науковцям отримувати доступ до наукової літератури, нових відкриттів та міжнародних досліджень, що є основою для розвитку освіти та науки в усьому світі), можливості міжнародної співпраці та обміну (володіння іноземною мовою відкриває шлях до спілкування, обміну думками та спільної роботи з колегами з інших країн, що стимулює інновації та поширює знання), мобільність студентів і викладачів (знання мов є необхідною умовою для участі в міжнародних програмах обміну, стажуваннях, конференціях та навчання за кордоном, що збагачує освітній процес та сприяє професійному розвитку), а також сприяє розвитку толерантності та розумінню інших культур (вивчення іноземних мов супроводжується знайомством з іншими культурами, що допомагає формувати толерантність, позбутися упереджень і краще зрозуміти не тільки іноземну, а й власну культуру). Володіння іноземними мовами виводить українську вищу освіту на глобальний рівень, сприяючи її інтеграції у світовий освітній простір та підвищенню її конкурентоспроможності. У статті висвітлено напрямки подальших досліджень: програми академічної мобільності (аналіз бар’єрів для іноземних студентів в українських закладах вищої освіти); міжкультурна компетентність викладачів (дослідження того, як викладачі іноземних мов готуються до навчання різноманітного студентського населення).

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ А2 ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

2026-01-05T14:46:04+02:00

Освітній процес у закладах дошкільної освіти України в умовах війни зазнав суттєвих трансформацій. Вихователі постали перед новими викликами, пов’язаними насамперед зі збереженням психоемоційного стану дітей, забезпеченням безпеки та неперервного становлення й розвитку особистості дитини дошкільного віку у складних соціальних умовах. Звідси актуалізується проблема професійної підготовки майбутніх вихователів, що вимагає не лише оволодіння новими знаннями та навичками, а й фахового покликання, любові до дітей і готовності сприяти їх гармонійному розвитку в умовах постійної зміни освітнього середовища, тобто формування їх професійної компетентності. Метою статті є виокремлення та аналіз деяких особливостей формування професійної компетентності у здобувачів освіти спеціальності А2 Дошкільна освіта (з урахуванням досвіду роботи в Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація. У статті проаналізовано функції сучасного вихователя та його роль у створенні безпечного розвивального середовища закладу дошкільної освіти; подано модель професійної компетентності вихователя ЗДО. Наголошено на особливості освітньо-професійної програми Дошкільна освіта – поєднання досвіду та традицій професійної підготовки майбутніх вихователів у коледжі й використання інноваційних методик дошкільної освіти на засадах партнерства з ЗВО, ЗДО. Виокремлено такі особливості формування професійної компетентності у здобувачів освіти спеціальності А2 Дошкільна освіта: змістово-методична наступність і взаємодоповнюваність у вивченні освітніх компонентів, які формують загальні та фахові компетентності; різноаспектний набір вибіркових освітніх компонентів; практико орієнтоване навчання з залученням до освітнього процесу вихователів-практиків; застосування інноваційних форм і методів організації навчального процесу; єдність навчання та виховання у формуванні професійної компетентності майбутніх вихователів. Подальшого дослідження потребує розробка інструментарію діагностики рівня готовності здобувачів освіти до професійної діяльності.

ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ В МАТЕМАТИЧНІЙ ТА ПРИРОДНИЧІЙ ОСВІТНІХ ГАЛУЗЯХ

2026-01-05T14:50:02+02:00

Проаналізовано освітні втрати у математичній та природничій освітній галузях, спричинені впливом пандемії COVID-19 та воєнного стану в Україні. Встановлено, що основними чинниками накопичення освітніх втрат є тривале дистанційне навчання, нерівність доступу до якісних освітніх ресурсів, психологічна напруженість здобувачів освіти й педагогів та порушення освітніх траєкторій. На основі міжнародних порівняльних даних (PISA-2022), а також національного моніторингу підтверджено суттєве падіння показників математичної і природничої грамотності українських здобувачів освіти відносно середньоєвропейських стандартів та зростання частки осіб із критично низькими компетентностями. Розкрито структурні розриви в опануванні базових математичних і природничих понять, а також збільшення диференціації очікуваних досягнень між здобувачами освіти в різних регіонах України. Запропоновано цілісний підхід до подолання освітніх втрат, який поєднує діагностуваний, корекційний та профілактичний блоки, впровадження корекційних програм і стратегій адаптивного навчання, використання STEM-методик, гейміфікації та сучасних цифрових платформ (PhET, Khan Academy, Matific, Learning.ua). Систематизовано практичні механізми індивідуалізації освітніх траєкторій, розвитку груп взаємодопомоги, наставництва, моніторингу, інтеграції батьків у процес компенсації освітніх втрат. Узагальнено результати впровадження корекційних занять, визначено перспективи підвищення очікуваних навчальних досягнень здобувачів освіти. Обґрунтовано необхідність стратегічного партнерства між учасниками освітнього процесу та безперервного оновлення педагогічних технологій для стійкої адаптації системи освіти до глобальних потрясінь. Запропоновані практичні рекомендації зменшення освітніх втрат та розвитку у здобувачів освіти здатності до саморегуляції та динамічного реагування на виклики майбутнього.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

2026-01-05T14:54:25+02:00

У статті здійснено теоретичний аналіз та обґрунтування послідовних етапів формування вокальної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення системи фахової підготовки педагогів-музикантів у контексті компетентнісного підходу та зростаючих вимог до якості музичної освіти. Проаналізовано наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо сутності вокальної компетентності, специфіки вокального навчання та професійного становлення майбутніх учителів музики. Вокальну компетентність визначено як інтегративну професійно-особистісну якість, що об’єднує мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-операційний та рефлексивний компоненти. Виокремлено та охарактеризовано чотири послідовні етапи формування вокальної компетентності: адаптаційно-мотиваційний, базово-формувальний, творчо-діяльнісний та рефлексивно-удосконалювальний. Для кожного етапу визначено провідні завдання, зміст вокальної роботи, методи та педагогічні умови ефективного формування компетентності. Адаптаційно-мотиваційний етап забезпечує формування позитивної мотивації до вокальної діяльності, оволодіння елементарними вокальними навичками, розвиток музичного слуху та співацького дихання. Базово-формувальний етап передбачає систематичне оволодіння вокальною технікою, засвоєння методики постановки голосу, накопичення академічного репертуару, включаючи класичні романси, арії з опер, народні пісні. Творчо-діяльнісний етап характеризується інтенсивною концертно-виконавською практикою, формуванням індивідуального виконавського стилю, розвитком сценічної культури, оволодінням навичками інтерпретації камерно-вокальної музики різних стилів. Рефлексивно-удосконалювальний етап спрямований на формування методичної компетентності у галузі вокальної педагогіки, здатності до критичного самоаналізу та професійного саморозвитку. Доведено, що ефективність поетапного формування вокальної компетентності залежить від дотримання принципів поступовості, систематичності, індивідуалізації навчання, інтеграції теоретичної і практичної підготовки, забезпечення концертно-виконавської практики. Результати дослідження можуть бути використані під час розробки навчальних програм з вокальних дисциплін, організації самостійної роботи студентів, планування педагогічної практики майбутніх учителів музичного мистецтва.

ХІМІЧНА ОСВІТА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ФАРМАЦІЇ

2026-01-05T14:58:29+02:00

У статті проаналізовано роль основних хімічних дисциплін (загальної та неорганічної хімії, аналітичної хімії, фізичної та колоїдної хімії) як фундаментальних елементів у формуванні дослідницької компетентності майбутніх магістрів фармації. Дослідницька компетентність розглядається як комплекс знань, умінь і навичок, що включають когнітивні, процедурні та рефлексивні компоненти, необхідні для самостійного проведення наукових досліджень у фармацевтичній сфері. Хімічна освіта забезпечує не лише глибоке розуміння молекулярних і фізико-хімічних процесів, що лежать в основі фармацевтичних наук, а й сприяє розвитку методологічних і практичних навичок, важливих для проведення точних, достовірних і відтворюваних дослідів. Загальна та неорганічна хімія формує когнітивну основу, розвиваючи аналітичне мислення, здатність формувати гіпотези та інтерпретувати експериментальні спостереження. Аналітична хімія сприяє підвищенню процедурної точності, навчанню оцінювати невизначеність вимірювань, валідувати методи та дотримуватись стандартів якості, що є критично важливими в професійній фармацевтичній діяльності. Фізична та колоїдна хімія розвиває навички моделювання, системного мислення та інтеграції теоретичних моделей із експериментальними даними, що дозволяє здобувачам освіти ефективно планувати та аналізувати складні хімічні процеси. Практико-орієнтоване навчання, зокрема кейс-методи, лабораторні роботи та групові дискусії, стимулюють формування самостійності, критичного мислення, навичок командної роботи і сприяють активному засвоєнню знань через застосування їх у реальних ситуаціях. Оцінювання охоплює як письмові звіти, так і інтерактивні сесії з активною участю здобувачів освіти, спрямовані на розвиток практичних умінь, осмислення методологічних аспектів та обговорення можливих проблемних ситуацій. Особливу увагу приділено ролі викладача як фасилітатора навчального процесу, який підтримує здобувачів освіти у переході від засвоєння теоретичних знань до активної дослідницької діяльності, забезпечує мотивацію, наставництво і створення атмосфери, що сприяє формуванню дослідницької культури. Такий підхід сприяє підготовці майбутніх фармацевтів, здатних до самостійного проведення наукових досліджень та впровадження результатів у професійну практику.

УКРАЇНОЗНАВЧИЙ МАТЕРІАЛ У СУЧАСНИХ ПІДРУЧНИКАХ З МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2026-01-05T15:02:47+02:00

Стаття присвячена аналізу українознавчого матеріалу в підручниках мовно-літературної освітньої галузі для початкової школи та його ролі для формування національно свідомої особистості молодшого школяра. Увага зосереджена на різних видах українознавчого контенту: зразках словесного фольклору, української фразеології, державних та народних символах, творчості українських поетів та письменників, інформації про історичні події, український побут, звичаї та традиції, народні ремесла, особливості одягу, матеріалах про природне середовище України, унікальні природні явища, інформації про видатних українців від давнини до сучасності, описі видатних пам’яток архітектури тощо. Проаналізовано наповнення підручників для 4 класу авторських колективів під керівництвом М. Вашуленка та І. Большакової. З’ясовано, що основними функціями українознавчого матеріалу в структурі навчальних видань з мовно-літературної освітньої галузі є пізнавальна, комунікативна, виховна, розвивальна, мотиваційна, естетична, інтегративна. Визначено роль українознавчого контенту підручників для початкової школи як невід’ємної та ключової складової – його систематичне та цілеспрямоване використання забезпечить не лише засвоєння базових знань з мови та літератури, а й буде відігравати вирішальну роль у формуванні національної свідомості, патріотизму, мовної стійкості та моральних якостей молодших школярів. Розвідка має на меті привернути увагу до більш ретельного добору матеріалів для укладання сучасних видань для початкової школи та подальшого вдосконалення змісту підручників мовно-літературної освітньої галузі, зокрема їх наскрізне наповнення українознавчими матеріалами.

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ТА НАВЧАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ

2026-01-05T15:08:17+02:00

Передумовами розвитку концепції професійної освіти та навчання в умовах глобалізації европейського простору є найбільш актуальні напрямки, пов’язані з особливим видом прогресивного розвитку зрілої особистості – особистісним і професійним розвитком майбутніх фахівців. В умовах безпрецедентної глобальної конкуренції, швидкого розвитку технологій, глобальних регуляторних стандартів, все більшої мобільності населення та запитів на нові кваліфікаційні навички, впровадження нових форм у професійну освіту та навчання (ПОН) є викликами сучасного світу. ПОН більше не є прерогативою національних систем, оскільки, міжнародні галузеві організації, багатосторонні агентства, транснаціональні корпорації – з’явилися на цьому терені, відповідно, змінивши способи передачі, набуття та оцінювання компетентностей та навичок в системі професійної підготовки. У статті розглядаються процеси глобалізації в професійній освіті як ключовий фактор підготовки конкурентоспроможних спеціалістів. Проаналізовано об’єднання теоретичних знань і практичних навиків, взаємодія освітніх організацій з підприємствами та міжнародне співробітництво як інструменти формування єдиного освітнього середовища Представлено результати порівняльного дослідження Cedefop щодо впливу глобалізації на зміну та оновлення професійної освіти та навчання у європейських країнах. Теоретико-аналітична основа дослідження побудована на припущенні, що реакція системи професійної освіти та навчання на глобалізацію є результатом взаємодії трьох факторів. У статті представлено позиції европейських вчених, які оцінюють глобалізацію професійної освіти та навчання, яка сприяє вільному обміну інформацією між викладачами та студентами закладів професійної освіти, а також з іншими закладами освіти різних країн, створення спільних спеціалізованих програм навчання, тобто глобалізація є універсалізацією освітнього процесу. У статті розглядаються аргументи, що лежать в основі перспектив розвитку професійної освіти і навчання як універсального інструменту від багатьох соціальних проблем, а також пропонується низка альтернативних напрямків, які б зробили професійну освіту і навчання більш релевантним для світу праці та збільшили б її ефективність для суспільства.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПЛАВАННЮ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-01-05T15:14:27+02:00

У статті розглянуто специфіку методики навчання плаванню дітей молодшого шкільного віку з урахуванням вікових особливостей їхнього психофізичного розвитку. Здійснено аналіз сучасних підходів до навчання плаванню, охарактеризовано ефективні засоби та прийоми, що сприяють формуванню базових навичок плавання, подоланню страху перед водою та розвитку загальної фізичної підготовленості. Виокремлено роль вчителя фізичної культури як організатора, наставника й мотиваційного лідера у навчальному процесі. Підкреслено важливість емоційного контакту з дітьми, врахування індивідуальних здібностей, а також ігрових методів як провідних на початковому етапі навчання. Окремо акцентовано на необхідності адаптації методик до умов інклюзивної освіти, з урахуванням особливих освітніх потреб окремих учнів. Зазначено ефективність використання новітніх педагогічних технологій – візуалізації, відеоаналізу рухів, сенсорної інтеграції. Розкрито значення співпраці між учителем, батьками та учнями для досягнення максимальної результативності у формуванні навичок плавання. Особливу увагу приділено створенню психологічно комфортного середовища, що є важливим чинником успішного засвоєння знань і навичок. Представлено узагальнені практичні рекомендації щодо структури занять та методичних підходів у викладанні. Матеріал стане у пригоді викладачам, тренерам, студентам спеціальностей фізичного виховання та батькам, які зацікавлені у розвитку здорового способу життя дітей. Перспективним напрямом майбутніх досліджень є розробка адаптивних програм навчання плаванню для дітей з різними рівнями фізичної підготовленості та психоемоційного стану. Актуальним залишається питання удосконалення методики занять для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема з аутизмом, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, порушеннями опорно-рухового апарату. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення ефективності цифрових інструментів у навчанні плаванню – мобільних застосунків, відеоаналізу техніки, віртуальної та доповненої реальності.

СОЦІАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК РЕЗУЛЬТАТ КОМУНІКАТИВНО- ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2026-01-05T15:16:56+02:00

У статті досліджується вплив комунікативно-орієнтованого підходу до навчання англійської мови на розвиток соціального інтелекту молодших школярів. Проаналізовано теоретичні засади формування соціального інтелекту в контексті іншомовної освіти, визначено специфіку комунікативно-орієнтованого навчання в початковій школі та встановлено кореляцію між рівнем володіння англійською мовою та показниками соціального інтелекту учнів. Соціальний інтелект розглядається як інтегративна характеристика особистості, що включає когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти і визначає ефективність міжособистісної взаємодії. Комунікативно-орієнтований підхід характеризується створенням автентичних ситуацій спілкування, використанням інтерактивних методик, рольових ігор, проєктної діяльності, що активізує всі компоненти соціального інтелекту. Емпіричне дослідження проведено протягом 2024–2025 навчального року за участю 120 учнів 3–4 класів КЗЗСО «Луцького ліцею № 9 Луцької міської ради». Результати експерименту підтверджують статистично значущий вплив спеціально організованого комунікативно-орієнтованого навчання на розвиток соціального інтелекту: інтегральний показник в експериментальній групі зріс на 34% проти 7% у контрольній групі. Найбільший ефект зафіксовано у розвитку емоційного компонента та поведінкових навичок міжособистісної взаємодії. Механізмами впливу визначено створення численних ситуацій автентичної комунікації, безпечне експериментування з соціальними ролями, збагачення емоційного лексикону, розширення соціально-культурних рамок сприйняття, природний розвиток навичок кооперації. Практична значущість дослідження полягає в розробці програми комунікативно-орієнтованого навчання англійської мови з акцентом на розвиток соціального інтелекту для початкової школи.

ПРОЕКТУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО І ДРУЖНЬОГО ДО ДИТИНИ СЕРЕДОВИЩА ЧЕРЕЗ ВІЛЬНУ ГРУ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТИ

2026-01-05T15:21:37+02:00

У статті розглядається багатовекторний вплив вільної гри на розвиток дитини, зокрема її пізнавальної, емоційної та соціальної сфер у контексті проектування безпечного і дружнього до дитини освітнього середовища у закладі дошкільної освіти та в початкових класах Нової української школи. Проаналізовано роль дорослого у фасилітації вільної гри: від створення безпечного й насиченого середовища до підтримки дитячої ініціативи та включення у спільну діяльність. Використовуючи методи аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел, а також практичний досвід студентів у межах педагогічних практик у закладах дошкільної освіти та початковій школі уточнено потенціал та механізми вільної гри у формуванні самостійності, соціальних навичок, емоційної залученості та здатності до співпраці здобувачів дошкільної та початкової освіти. Висвітлено результати аналітичного огляду освітньо-професійних програм «Дошкільна освіта» та «Початкова освіта» (першого (бакалаврського) рівня вищої освіти) у КЗВО «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, продемонстровано архітектоніку згаданих освітніх програм з погляду покращення якості підготовки майбутніх педагогів до реалізації потенціалу вільної гри у створенні безпечного і дружнього до дитини освітнього середовища. Виявлено, що інтеграція вільної гри у зміст професійної підготовки студентів і практику ЗДО та НУШ сприяє формуванню інноваційного педагогічного мислення, здатності проектувати ігрове фасилітаційне середовище та підтримувати розвиток особистості дитини.

РЕАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2026-01-05T15:49:20+02:00

У статті здійснено науково-теоретичний аналіз сучасних підходів до управління закладом загальної середньої освіти, що набуває особливої актуальності в умовах модернізації освітнього простору та запровадження концепції Нової української школи. Автори акцентують увагу на необхідності використання інтегрованих управлінських підходів, здатних забезпечити ефективне функціонування та розвиток закладу освіти як відкритої соціально-педагогічної системи. Розкрито зміст процесного, системного, ситуаційного та стратегічного підходів, висвітлено їхні ключові характеристики, переваги та обмеження. Процесний підхід розглянуто як основу впорядкування управлінської діяльності шляхом чіткого визначення, організації та взаємозв’язку управлінських процесів, що сприяє підвищенню результативності освітньої роботи. Системний підхід інтерпретовано як методологічну базу, що дозволяє розглядати заклад загальної середньої освіти як складну, багаторівневу цілісність, взаємопов’язану з внутрішніми та зовнішніми факторами впливу. Ситуаційний підхід визначено як інструмент адаптації управління до конкретних умов функціонування школи, який забезпечує гнучкість прийняття управлінських рішень і врахування динаміки освітнього середовища. Стратегічний підхід висвітлено як механізм довготривалого планування розвитку закладу, орієнтований на формування конкурентних переваг, інноваційність та забезпечення якості освітніх послуг. Обґрунтовано, що ефективна реалізація зазначених підходів можлива лише за умов їх інтеграції та поєднання у практиці управлінської діяльності керівника закладу освіти. Такий синергетичний підхід створює підґрунтя для підвищення професійної компетентності педагогів, формування сприятливого освітнього середовища, забезпечення результативності навчально-виховного процесу та зміцнення конкурентоспроможності закладу освіти у сучасному суспільстві.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У КАНАДСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ: СТРУКТУРНИЙ ТА ЗМІСТОВИЙ АНАЛІЗ БАКАЛАВРСЬКИХ ПРОГРАМ

2026-01-05T15:40:21+02:00

У статті представлено систематичний порівняльний аналіз бакалаврських програм підготовки майбутніх вчителів англійської мови у провідних канадських університетах – Торонто, Макгілла та Оттави. Розкрито специфіку їхніх освітніх траєкторій, що поєднують різні рівні академічної інтенсивності, професійної орієнтації та міжкультурної орієнтації. Програми Університету Торонто (Specialist, Major, Minor) формують багаторівневу систему предметної компетентності з англійської мови та літератури, що забезпечує варіативність професійної підготовки. В Університеті Макгілла домінує підхід, орієнтований на викладання англійської мови як другої (TESL), з сильною міжкультурною складовою, зокрема через інтеграцію французької та грецької мов, що допомагає підготувати вчителів до роботи в багатомовному середовищі Квебеку. Програми Університету Оттави (Honours BA ESL, Major in ESL) відрізняються глибиною педагогічної практики та дослідницькою складовою, що визначає відмінності у професійній орієнтації. Підсумовується, що канадські бакалаврські програми поєднують академічну, практичну та міжкультурну підготовку, формуючи вчителів, здатних ефективно діяти в глобалізованому освітньому середовищі. Усі програми охоплюють міжкультурні аспекти в процесі вивчення, по-перше, літератур Канади, США, Великої Британії; по-друге, літератур постколоніальних, діаспорних та корінних народів, по-третє, критичних теорій (расових, гендерних, квір-критичних тощо). Тому перспектива подальших досліджень полягає в глибшому зануренні в міжкультурний потенціал майбутніх програм підготовки вчителів англійської мови та порівнянні їх з українськими освітніми та професійними програмами підготовки відповідних спеціалістів.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ІСПИТИ ДЛЯ ДОСТУПУ ДО ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ: ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ В ОКРЕМИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

2026-01-05T15:43:17+02:00

Актуальність дослідження зумовлена змінами в українському законодавстві, які передбачають створення та реалізацію чіткої процедури присвоєння професійної кваліфікації вчителя випускникам закладів фахової передвищої та вищої освіти. Важливим елементом цієї процедури є визначення рівня сформованості професійних компетентностей здобувачів освіти, що вимагає добору адекватних методів оцінювання. Метою статті є проаналізувати зміст та структуру кваліфікаційних іспитів, що надають право провадити педагогічну діяльність, на прикладі Іспанії, Італії, Німеччини (земля Гессен) та Франції. Завдання дослідження полягають у визначенні загальних вимог доступу до професії вчителя та окресленні параметрів кваліфікаційних випробувань, які доцільно врахувати в українському контексті. У статті показано, що системи доступу до педагогічної професії в європейських країнах можна умовно поділити на дві групи: (1) здобуття відповідного рівня вищої освіти; (2) здобуття відповідного рівня вищої освіти у поєднанні з додатковими законодавчо визначеними вимогами. Охарактеризовано етапи доступу до професії вчителя: в Італії, Іспанії та Франції вони включають здобуття відповідного рівня вищої освіти (здебільшого магістерського або бакалаврського у поєднанні з додатковим педагогічним навчанням), проходження конкурсного відбору та стажування, а в землі Гессен (Німеччина) передбачають здобуття магістерського рівня вищої освіти, складання першого державного іспиту, успішне завершення педагогічного стажування і складання другого державного іспиту. Проаналізовано структуру кваліфікаційних іспитів та конкурсних відборів: вони зазвичай містять письмову складову (для перевірки предметних і загальних знань) та усну/діяльнісну (для оцінки педагогічних умінь). На основі порівняльного аналізу запропоновано багатоступеневу модель кваліфікаційного іспиту для випускників бакалаврських і магістерських програм в Україні, що включає письмову, діяльнісну та усну складові.

ПОЕТАПНІ ЗМІНИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ІНДИКАТОРІВ ВАЖКОАТЛЕТОК У СИСТЕМІ ДЮСШ

2026-01-05T15:25:08+02:00

Мета дослідження полягала у визначенні змін психофізіологічних показників юних важкоатлеток 12–20 років під впливом систематичних занять за класичною програмою ДЮСШ. У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у ДЮСШ м. Харкова та м. Ромни. Для оцінки психофізіологічних можливостей застосовано маркери: ефективність роботи за таблицями Шульте (у т. ч. ступінь впрацьованості та психічна стійкість), час простої реакції на світло, самооцінку сили волі за тестом М. М. Обозова. Тестування проводили наприкінці кожного етапу; результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням критерію Стьюдента. Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Ступінь впрацьованості зменшилась з 0,143±0,01 до 0,055±0,01 ум. од. (t1,4=6,22; p<0,001). Психічна стійкість покращилася: 1,10±0,03 – 0,98±0,02 ум. од. (t1,4=3,33; p<0,01). Час простої реакції скоротився з 0,25±0,009 до 0,19±0,011 с (t1,4=4,22; p<0,001). Самооцінка сили волі підвищилась з 16,6±1,5 до 23,1±1,3 ум. од. (t1,4=3,27; p<0,01). Сукупність змін відображає вдосконалення когнітивно-сенсомоторних механізмів, підвищення стійкості до стресових чинників і розширення нервово-психічних резервів у динаміці багаторічної підготовки. Найбільші відмінності зафіксовано між 12- та 20-річними групами, між суміжними етапами зрушення були помірними або вибірковими. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми тренувань ДЮСШ, що передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і цілеспрямоване вдосконалення когнітивних, сенсомоторних і вольових якостей. Динаміка показників не виходила за межі прийнятних варіацій, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок й її відповідність завданням підготовки. Виявлені закономірності узгоджуються з сучасними даними та створюють підґрунтя для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу психофізіологічних маркерів з урахуванням віку, стажу й морфологічних особливостей. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між психофізіологічними маркерами та ефективністю змагальної техніки, інтеграція фаз ОМЦ і соматотипу в моделі планування навантаження.

ЕТАПНІ ЗМІНИ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕННОСТІ У ПАУЕРЛІФТИНГУ ВПРОДОВЖ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-01-05T15:31:52+02:00

Мета дослідження полягала у визначенні змін показників загальної фізичної підготовленості (ЗФП) пауерліфтерів другої групи вагових категорій (83, 93, 105 кг) під впливом систематичних занять за класичною програмою на етапах багаторічної підготовки. У дослідженні взяли участь 65 спортсменів, розподілених на чотири групи відповідно до етапів: I – 12 років, n=20; II – 14 років, n=17; III – 17 років, n=15; IV – 21 рік, n=13. Рівень ЗФП оцінювали за п’ятьма валідованими тестами: швидкість (біг 30 м), спритність (човниковий біг 4×9 м), вибухова сила (стрибок у довжину з місця), загальна сила (становa динамометрія) та гнучкість (нахил тулуба вперед сидячи). Тестування проводили наприкінці кожного етапу у стандартизованих умовах, результати опрацьовано параметричними методами з використанням t-критерію Стьюдента. Отримано виражену позитивну динаміку більшості показників між I та IV етапами. Час бігу на 30 м зменшився з 5,73±0,13 с до 4,90±0,08 с (покращення – 14,5%; достовірні розбіжності: I–III, t₁,₃=3,35; p<0,01; I–IV, t₁,₄=5,44; p<0,001; II–IV, t₂,₄=4,06; p<0,001). У човниковому бігу 4×9 м зафіксовано скорочення часу з 13,11±0,19 с до 11,91±0,20 с (9,2%; I–III, t₁,₃=3,16; p<0,01; I–IV, t₁,₄=4,35; p<0,001; II–IV, t₂,₄=2,95; p<0,01). Показники вибухової сили зросли зі 180,3±3,53 см до 239,1±3,11 см (приріст – 32,6%); достовірність підтверджено в усіх між етапних порівняннях (t=2,52-7,88; p<0,05-0,001), що відображає стійке вдосконалення швидкісно-силового компонента. Максимальна сила за даними станової динамометрії збільшилася з 66,2±6,45 кг до 131,3±5,73 кг (98%), статистично значущі різниці відзначено для I–II (t₁,₂=3,67; p<0,01), I–III (t₁,₃=5,23; p<0,001), I–IV (t₁,₄=7,55; p<0,001), II–IV (t₂,₄=4,28; p<0,001) і III–IV (t₃,₄=2,47; p<0,05), тоді як II–III мали недостовірний характер, що може вказувати на тимчасове «плато» в середині циклу. Гнучкість покращилася з 10,5±0,62 см до 15,2±0,65 см (44,7%; I–III, t₁,₃=3,36; p<0,01; I–IV, t₁,₄=5,23; p<0,001; II–IV, t₂,₄=3,20; p<0,01). Сукупність змін свідчить про системне формування ключових складових ЗФП у відповідь на поетапне нарощування обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень за класичною програмою: підвищення швидкісних і координаційних можливостей, приріст вибухової та максимальної сили, а також розширення діапазону рухливості. Найбільші між групові відмінності виявлено між I та IV етапами, тоді як між суміжними етапами зрушення мали переважно помірний або вибірковий характер, що узгоджується з уявленнями про хвильову динаміку адаптації в багаторічному циклі.