АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ»

НАТУРАЛІЗМ B ЛІТЕРАТУРІ І НАУКОВА СОЦІОЛОГІЯ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ: ВЗАЄМОВПЛИВ

A. B. КОЛЕСНИК — 2025-12-31

У статті здійснений аналіз взаємозв’язку літературних творів періоду натуралізму з соціологічними проблемами кінця ХІХ ст. Визначено, що українські соціологи кінця ХІХ століття та українські письменники-натуралісти знали один одного, а також були знайомі з провідним лідером тогочасного українського суспільства і засновником стилю натуралізм в Україні – Іваном Франком. Це дало підстави стверджувати взаємозв’язок літератури з науковим баченням соціальної дійсності кінця ХІХ ст. Здійснене дослідження розкриває щільний зв’язок творчості українських письменників-натуралістів з ключовими положеннями соціологічної науки того часу та зв’язок між особистостями – Іваном Франком, Михайлом Драгомановим, Михайлом Грушевським, Богданом Кістяківським, Костем Сроковським, Михайлом Могилянським, Стефаном Ковалівим. Їхня взаємодія була постійною і фіксувала найскладніші випадки соціальних контактів. Також ми бачимо постійний вплив зазначених осіб один на одного, що формувало погляди як соціологів, так і письменників. Проведений аналіз соціологічної ситуації дозволив міркувати про вплив письменників-натуралістів на становлення соціологічної думки в Україні у другій половині ХІХ століття. Натуралістичні засоби, зокрема фотографічність та документальність відтворення, які застосовували українські письменники-натуралісти, з одного боку, повністю відповідають методам соціологічної науки, яка зосереджувалась на викритті найбільших проблем щоденного існування українців – нестатку грошей, праці без оплати, погіршення відносин з роботодавцями через це. Літературні твори стають архівним джерелом для сучасних дослідників не тільки в галузі соціології, але й для істориків і етнографів.

MОBHA КАРТИНА СВІТУ B ДИТЯЧИХ ТВОРАХ КЛАВИ КОРЕЦЬКОЇ HA ВОЄННО-ПАТРІОТИЧНУ ТЕМАТИКУ

M. I. МАРТИНЮК — 2025-12-31

У статті досліджено особливості мовної картини світу в дитячих творах сучасної української письменниці Клави Корецької на воєнно-патріотичну тематику в контексті першої фази російсько-української війни. Актуальність наукової розвідки зумовлена зростанням ролі дитячої літератури як важливого чинника формування національної самосвідомості, мовної картини світу та ціннісних орієнтацій юного читача в умовах суспільних потрясінь. У теоретичній частині узагальнено сучасні лінгвістичні підходи до поняття мовної картини світу, її зв’язку з національним менталітетом, культурною пам’яттю та художнім дискурсом, а також окреслено специфіку її реалізації в дитячій літературі. Основну увагу зосереджено на аналізі поетичної збірки «Маленький український ангел» (2016) та притчової казки-стилізації «Хоробрий воїн» зі збірки «Небесні квіти» (2018), у яких воєнна реальність осмислюється крізь призму дитячого світосприймання та переосмислення. Виявлено ключові лексико-семантичні поля та концепти (Україна, війна, герой, хлопчик, ангел, бабуся), визначено їхню роль у формуванні гуманістичної, національно маркованої мовної картини світу. Доведено, що авторка свідомо уникає травматичної деталізації війни, використовуючи символи, метафори, евфемізми, зменшено-пестливі форми та прості синтаксичні конструкції, що забезпечує психологічну захищеність дитячого адресата. З’ясовано, що героїзм у творах Клави Корецької інтерпретується не лише як воєнний подвиг, а як моральна відповідальність, емпатія та внутрішня сила. Мовна картина світу її дитячих текстів постає як цілісна багаторівнева система, що поєднує художню образність, мовну простоту й виховний потенціал. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі воєнно-патріотичної мовної картини світу в дитячій творчості Клави Корецької, що дозволяє глибше осмислити роль мови в умовах воєнного часу та її значення для формування національної ідентичності дітей. Завершальним штрихом наукової розвідки стала літературна сильветка письменниці Клави Корецької в ракурсі досліджуваної проблеми.

МЕДІАТЕКСТИ ВОЛИНІ B УМОВАХ ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЛЕКСИКИ

Т. B. НИКОЛЮК — 2025-12-31

У статті досліджено функціонування військової лексики у волинських медіатекстах у контексті російсько-української війни. Проаналізовано особливості використання термінів «воєнна стратегія», «державна безпека» та їхніх похідних. Виявлено, що українські медіа репрезентують воєнну стратегію як захист територіальної цілісності та суверенітету, тоді як у контексті РФ цей термін набуває значення тероризму та геноциду, що підтверджується цитатами міжнародних політичних діячів. Окрему увагу приділено появі нової номінації «затяжна війна», яка відображає сучасний етап російсько-українського протистояння. Простежено тенденцію до контамінації та спрощення складних термінів («держбезпека», «держзрада», «держтаємниця», «Генштаб»), що сприяє лаконічності та доступності медіатекстів для широкої аудиторії. Визначено, що військова лексика у волинських медіа виконує не лише номінативну, а й ідеологічну та мобілізаційну функцію, формуючи дискурс війни та консолідуючи суспільство навколо ідеї захисту державності. Проаналізовано трансформацію первинних понять («збройна агресія», «воєнна загроза», «воєнна безпека») у вторинні та похідні номінації, що відображають нові соціальні та психологічні реалії війни, зокрема «психологічна агресія», «загроза блекауту», «мінна безпека», «ядерна безпека». Виявлено тенденцію до розширення семантики ключових термінів та їх адаптації до актуальних викликів, що постають перед суспільством. Особливу увагу приділено поняттям «інформаційна операція» та «інформаційна війна», які у сучасному медійному дискурсі набувають негативного відтінку та ототожнюються з дезінформацією, пропагандою та кіберборотьбою. Простежено активне формування нових лексем із компонентом «кібер» (кібервійська, кіберфронт, кіберпартизани, кіберпростір тощо), що відображають нові форми протистояння у цифровій сфері. Особливу увагу приділено двозначному прочитанню лексеми «мобілізація», яка в українських медіа щодо Росії маркується як примусова, абсурдна та фіктивна, що підкреслюється використанням часток нібито, начебто, так звана та графічним виділенням лапками. Виявлено появу субстандартної форми «могилізація», яка виконує експресивну та оцінну функцію.

MОВНA КАРТИНА СВІТУ УКРАЇНЦІВ У ПІДРУЧНИКАХ З МАТЕМАТИКИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

A. A. ТАРАН — 2025-12-31

У статті проаналізовано мовну картину світу українців на матеріалі навчальних текстів із підручників Я. Чепіги, Ол. Астряба і О. Степовика, що вийшли друком на Наддніпрянщині в першій третині ХХ століття. Універсальне поняття – мовна картина світу – потрактовано як засіб виявлення знань про світ. З’ясовано, що кожна задача – це проживання ситуації, культурний фон, у який занурюються учні в процесі навчання. Значну увагу звернено на лексику торговельно-економічної сфери, оскільки економіка була одним із аспектів вивчення математики. Виокремлено тематичну групу назв учасників торговельно-економічних відносин та підгрупу назв осіб, які займаються перепродажем заради прибутку, здійснено їхнє гіперо-гіпонімічне впорядкування. Простежено, що деякі лексеми не кодифіковані і побутують лише в розмовному мовленні. Зібраний матеріал уможливив виокремлення також таких тематичних груп: назви будівель, господарських споруд та їх частин (тематична підгрупа – назви приміщень чи господарських об’єктів для утримання свійських тварин, птиці, комах); назви споруд, обладнання, машин і механізмів, їхніх частин, що становить основу транспорту; назви ділянок землі. Оскільки одвічним для українців є хліборобство, то в задачах шкільних підручників досліджуваного періоду засвідчено іменники на позначення хлібних злаків. У складі цих тематичних блоків лексем важливі опозиції: обмолочена (зерно) – необмолочена (помолочена) зернова культура. Констатовано, що відображена в навчальних текстах мовна картина світу є фактом національно-культурної спадщини українців.

СЕМАНТИКА І ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕТИКЕТНИХ ФОРМУЛ В ЕПІСТОЛЯРІЇ ПИСЬМЕННИКІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ»

М. Г. ШЛЕНЬОВА — 2025-12-31

У статті здійснено комплексний лінгвостилістичний аналіз семантики та функціонування етикетних формул в епістолярній спадщині представників «розстріляного відродження». Актуальність дослідження зумовлена необхідністю реконструкції мовної поведінки українських інтелектуалів 1920–1930-х років – періоду, коли приватне листування залишалося одним із небагатьох просторів для збереження національної ідентичності та внутрішньої свободи в умовах посилення тоталітарного тиску. Метою праці є виявлення специфіки використання традиційних та індивідуально-авторських етикетних конструкцій (звертань, вітань, прощань, підписів) у листах М. Куліша, М. Хвильового, О. Довженка, В. Свідзінського та інших митців. У роботі застосовано методи контекстуально-інтерпретаційного та функціонально-семантичного аналізу, що дозволило розглядати епістолярій як унікальний его-документ, в якому фіксується жива, нецезурована мовна стихія. З’ясовано, що система етикетних формул у досліджуваних текстах виходить за межі суто фатичної функції (встановлення контакту). Доведено, що вона виступає потужним засобом самопрезентації автора, маркером інтимізації спілкування та інструментом психологічного захисту. Проаналізовано механізми трансформації узусних етикетних моделей в ідіостильові новотвори. Встановлено, що для епістолярію «розстріляного відродження» характерна висока варіативність звертань і підписів, які часто набувають форми іронічної гри, літературної містифікації або ліричної сповіді. Такі мовні жести слугували способом збереження власної гідності та ментальної дистанції від офіційного радянського дискурсу. У висновках наголошено, що етикетні формули в листах письменників цього періоду є важливим джерелом для відтворення мовної картини світу української еліти. Вони засвідчують високу культуру спілкування, що базується на глибинних національних традиціях, інтелектуалізмі та емоційній щирості. Дослідження підтверджує, що епістолярна спадщина є самодостатнім художньо-естетичним феноменом, який потребує подальшого вивчення в контексті історії української літературної мови.

АНТРОПОНІМНА ЛЕКСИКА ЯК ОСHOBA ТВОРЕННЯ ПОЗИВНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ: HA МАТЕРІАЛІ МОВИ МЕДІА

H. M. ШУЛЬСЬКА — 2025-12-31

Стаття присвячена комплексному аналізу антропонімної лексики як основи творення позивних українських захисників і захисниць у сучасному медійному дискурсі. З’ясовано, що антропоніми відіграють визначальну роль у формуванні індивідуалізованих найменувань, оскільки забезпечують природний зв’язок між особистою ідентичністю військових та їхньою новою комунікативною роллю в умовах війни. Власні імена, прізвища та їхні асоціативні трансформації формують семантично насичену, впізнавану й стійку базу для позивних. На матеріалі сучасного воєнного медіадискурсу визначено кілька продуктивних груп таких найменувань. До них належать позивні, мотивовані особовими іменами та іменними асоціаціями. Зауважено, що власні особові імена – одна з найактивніших лексичних баз для творення позивних, оскільки офіційні антропоніми відразу пов’язані з носіями, вони часто слугують джерелом прямої та стилізованої номінації. Диференційовано позивні, що постали на основі запозичених англійських чоловічих і жіночих імен. Вони поширені в сучасній військовій комунікації, особливо серед чоловічого антропонімікону. У мові медіа частотні позивні, утворені від офіційних прізвищ, що демонструють високу дериваційну продуктивність завдяки редеривації, усіченню, асоціативному переосмисленню та іншим фонетико-словотвірним модифікаціям. Значну частку становлять позивні, що постали шляхом асоціативного зближення прізвища зі звичними для мовця лексемами. Окрему групу формують найменування, побудовані на подібності до імен і прізвищ відомих діячів, героїв кіно, анімації, фольклорних, біблійних чи міфічних персонажів, що відображають індивідуальний стиль, гумор або прагнення до ототожнення з героїчними образами маскультури. Класифікація найменувань цього лексичного пласту підтверджує багатовекторність джерел номінації та відображає національно-культурну специфіку сучасного українського антропонімікону. Підсумовано, що сукупно ці процеси демонструють складний семантико-мотиваційний механізм творення позивних та їхню важливу соціокультурну функцію в умовах воєнного часу.

ІМПЛІЦИТНИЙ КОНТРАСТ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ВІЙНИ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Л. П. ЮЛДАШЕВА — 2025-12-31

Статтю присвячено опису імпліцитного контрасту як однієї з провідних когнітивно-прагматичних стратегій сучасної української поезії війни. На відміну від експліцитного контрасту, що спирається на марковані опозиції (антитеза, оксиморон, протиставні конектори), імпліцитний контраст проаналізовано як конфлікт значень, який не вербалізується безпосередньо, але виявляється за допомогою підтекстових зіткнень смислових полів, інтонаційних деформацій, порушення фреймових очікувань, інверсію культурних сценаріїв. Мета статті – теоретично окреслити поняття імпліцитного контрасту в сучасній українській поезії війни, визначити його місце в системі контрастивних засобів, описати когнітивні, семантичні, прагматичні й інтонаційні механізми формування прихованих опозицій. Теоретичну основу дослідження становлять праці з прагматики (Г. Грайс, Д. Карстон, Л. Хорн, С. Репп), когнітивної лінгвістики (Ч. Філмор, Дж. Лакофф, Р. Ленґакер, Ж. Фокон’є, М. Тернер), когнітивної поетики й теорії дискурсу (П. Стоквелл, М. Гевінс, Дж. Гіора). У методологічному плані стаття спирається на поєднання фреймового аналізу, теорії імплікатур та імпліцитур, концепції доменів і культурних сценаріїв, а також на когнітивно-поетичний підхід, що враховує інтерпретаційну роль читача як носія культурної пам’яті. На матеріалі сучасної української воєнної лірики простежено, як формується імпліцитний контраст внаслідок невідповідності між денотативним і контекстуальним значенням (визволяти як евфемізм руйнування), зіткненням протилежних доменів (літо без літа, дім як війна, «велика» держава – «огидна пляма»), інтонаційним фальцем (урочистий ритм – злочинний зміст), порушенням масштабів (зорі – присмак цигарок), інтертекстуальними ефектами (глаголом палити серця). Простежено, як імпліцитний контраст у поезії війни розгортається в просторі когнітивних доменів, фонових знань та емоційної пам’яті, моделюючи смислову правду травматичного досвіду, який не піддається прямому номінуванню.

ОБРАЗ «ГНІЗДЕЧКА» ЯК ПРОСТІР АВТЕНТИЧНОСТІ У РОMAHI САМАР ЯЗБЕК «КАПЛИЦЯ ВІТРУ»

С. B. РИБАЛКІН — 2025-12-31

У статті проаналізовано символічне значення образу «гніздечка» у романі сирійської письменниці Самар Язбек «Каплиця вітру» (2021) як простору автентичності, що протиставляється тоталітарному насильству та воєнній деструкції. Матеріалом дослідження слугує роман «Каплиця вітру», який репрезентує травматичний досвід сирійської революції та громадянської війни. Об’єктом дослідження є топопоетика роману Самар Язбек, предметом – семантика та функції образу «гніздечка» як архетипного простору в структурі художнього світу твору. Мета статті полягає у розкритті багатовимірності образу халабуди Алі на даху як утопічного локусу, що втілює опір тоталітарній системі, прагнення до свободи та збереження людської гідності в умовах екзистенційної кризи. Методологічну основу дослідження становлять топопоетичний підхід, архетипна критика, феміністична літературна теорія та елементи психоаналітичного методу. Топопоетичний аналіз дозволяє осмислити просторову організацію роману та символічне навантаження локусу «гніздечка». Архетипна критика допомагає виявити універсальні смисли образу гнізда як первинного притулку, місця народження та відродження. Феміністична оптика уможливлює інтерпретацію «гніздечка» як простору самовизначення та опору патріархальному насильству. Дослідження демонструє, що халабуда Алі функціонує в романі як багатозначний символ. По-перше, це утопічний простір, що протиставляється воєнній реальності Сирії – селище внизу поглинене хаосом, насильством та страхом, тоді як дах репрезентує вертикальну втечу, прагнення піднестися над деструкцією. По-друге, образ гнізда актуалізує архетипні смисли безпеки, материнської турботи та творчості – саме тут Алі малює, мріє, спостерігає за птахами, зберігає свою внутрішню свободу. Зв’язок із птахами символізує діалектику свободи й неволі, відображає травматичний досвід героя, котрий сам перебуває в «клітці» тоталітарного режиму. Гніздо на даху стає простором гармонії з природою, місцем споглядання неба, хмар, дерев, що зберігає зв’язок із космічним порядком всупереч антропогенній катастрофі війни. Результати дослідження показують, що образ «гніздечка» у романі Самар Язбек є ключовим для розуміння опозиції «вертикального» і «горизонтального» просторів, свободи й неволі, автентичності й насильства. Цей образ репрезентує не лише фізичний притулок, а й внутрішній психологічний простір, де зберігається людська гідність та можливість мрії. Стаття демонструє, як просторова організація роману відображає екзистенційний вибір героїв між капітуляцією перед насильством і збереженням внутрішньої свободи.

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У МЕДІАПРОСТОРІ: ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

О. Г. ГУДЗЕНКО — 2025-12-31

Стаття присвячена комплексному аналізу механізмів реалізації маніпулятивних стратегій у сучасному медіапросторі з позицій лінгвопсихологічного підходу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтенсивності інформаційних потоків, трансформацією медіакомунікації та посиленням прихованого психологічного впливу на масову свідомість у цифровому середовищі. У роботі розглянуто маніпуляцію як цілеспрямований психолінгвістичний процес, що ґрунтується на взаємодії мовних засобів, когнітивних упереджень та емоційних реакцій реципієнта. На основі аналізу сучасних наукових джерел охарактеризовано основні лінгвістичні й психологічні механізми маніпулятивного впливу в медіадискурсі, зокрема сугестивність, фреймінг, апеляцію до емоцій, використання оцінної лексики, метафоризацію, повторюваність повідомлень і прецедентні одиниці. Показано, що маніпулятивні стратегії реалізуються не лише через зміст медіатекстів, а й через специфічну організацію мовленнєвих і позамовних компонентів, включно з візуальними та невербальними елементами, особливо в соціальних мережах. Особливу увагу приділено ролі емоційного чинника та блокуванню критичного мислення як ключовим умовам ефективності маніпуляції. Обґрунтовано, що медіаманіпуляція є системним явищем, яке охоплює політичний, релігійний, воєнний та повсякденний дискурси, формуючи викривлені когнітивні моделі сприйняття реальності. Автором зроблено висновок про необхідність розвитку психолінгвістичної грамотності та медіаосвіти як важливих інструментів протидії маніпулятивному впливу й забезпечення інформаційно-психологічної безпеки суспільства.

КОМУНІКАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ СВОБОДИ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ: ВІД ГУМАНІЗМУ ДО ПОСТГУМАНІЗМУ

О. В. ДОБРОДУМ — 2025-12-31

У статті розглядаються комунікаційні стратегії, через які конструюються та реалізуються поняття свободи та справедливості в перехідний період від гуманістичної до постгуманістичної парадигми. Комунікація виступає не нейтральним каналом передачі смислів, а активним полем нормативного конструювання: архітектури комунікаційних систем, алгоритмічні правила та платформенні практики формують умови видимості, легітимації та оскарження, в яких свобода та справедливість набувають конкретного змісту. У гуманістичному дискурсі свобода традиційно розумілася як автономія раціонального суб’єкта, а справедливість – як результат процедурної рівності в діалозі рівних учасників; комунікація в цьому контексті функціонувала як простір аргументації та взаємного визнання. Сучасна цифрова трансформація руйнує ці передумови: масові платформи, персоналізація контенту та автоматизовані модераційні практики роблять видимість та доступ до аудиторії ключовими ресурсами свободи, а справедливість – питанням прозорості та підзвітності технічних та інституційних механізмів. Постгуманістична перспектива зміщує акцент з індивідуальної суб’єктності на розподілену, гібридну суб’єктність, в якій людські та нелюдські агенти (алгоритми, боти, інтерфейси) спільно формують комунікативні практики. У таких умовах свобода визначається не тільки правом висловлюватися, але й алгоритмічною видимістю, швидкістю поширення та стійкістю присутності в інформаційному полі; справедливість вимагає процедур, що гарантують рівний доступ до каналів поширення, право на пояснення алгоритмічних рішень та механізми колективного перегляду правил. У висновку підкреслюється, що реконструкція свободи та справедливості в постгуманістичну епоху можлива лише за визнання комунікації як активного конструктора соціального та нормативного порядку та за розробки політик, які забезпечують підзвітність, інклюзивність та колективну участь у формуванні правил мережевої взаємодії.

СТРАТЕГІЇ МОВЛЕННЄВОГО ЕТИКЕТУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ: ФУНКЦІЙНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПІДХІД

Д. П. ІЛЬНІЦЬКИЙ — 2025-12-31

Стаття присвячена порівняльному аналізу стратегій мовленнєвого етикету в англійськомовних та українськомовних лінгвокультурних просторах із застосуванням функційно-прагматичного підходу. У дослідженні проаналізовано компліменти, вибачення, скарги та фатичні акти як ключові прояви мовленнєвого етикету, виявлено їх прагматичні функції та культурно-специфічні особливості. Теоретично робота ґрунтується на концепціях мовленнєвих актів Остіна та Сьорла, а також на теорії ввічливості Брауна і Левінсона, що дозволяє зіставити стратегії позитивної та негативної ввічливості, окреслити принципи скромності, схвалення та щедрості в мовленні. Методологія містить якісний та кількісний аналіз 200 прикладів мовленнєвих актів із художньої літератури, ділової кореспонденції та повсякденної комунікації, що забезпечує надійність і репрезентативність даних. Результати свідчать, що англійськомовні лінгвокультурні простори характеризуються переважанням негативної ввічливості з непрямими, формально дистанційованими висловленнями, що відображає індивідуалістську природу культури. Компліменти найчастіше стосуються навичок і виконуються опосередковано, вибачення та скарги формулюються непрямо для мінімізації порушення «обличчя» співрозмовника, а фатичні акти виконують функцію формального підтримання контакту. Натомість українськомовний простір вирізняється позитивною ввічливістю, емоційністю та контекстною гнучкістю. Компліменти зосереджені на зовнішності та часто супроводжуються зменшувальними формами, вибачення та скарги мають яскраве емоційне забарвлення, а фатичні акти підтримують атмосферу близькості і доброзичливості. Порівняльний аналіз виявляє суттєві лінгвокультурні відмінності, що можуть спричиняти міжкультурні непорозуміння, особливо у бізнесових і цифрових комунікаціях. Практичне значення роботи полягає у формуванні рекомендацій для викладання іноземних мов, перекладознавства та міжкультурної комунікації. Зокрема, для ефективного навчання англійської мови українським студентам важливо підкреслювати значення непрямих, формальних висловлень, тоді як для англомовних, що вивчають українську, – значущість емоційно забарвлених маркерів. У сфері бізнес-комунікації та перекладу розуміння культурних норм мовленнєвого етикету допомагає уникати конфліктів і непорозумінь, зберігаючи культурний контекст та соціальну гармонію. Перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз впливу цифрових платформ і соціальних мереж на трансформацію мовленнєвого етикету та вивчення діалектних і регіональних особливостей української мови.

ПІДТРИМКА СТУДЕНТІВ З РОЗЛАДОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ В АКАДЕМІЧНОМУ ПИСЬМІ: СТРАТЕГІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

О. Г. КОТИС — 2025-12-31

У статті досліджуються труднощі академічного письма, яких зазнають студенти з розладом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), а також визначаються ефективні, науково обґрунтовані стратегії інклюзивного навчання. Хоча СДУГ тривалий час вважали переважно «американським» діагнозом, сучасні міжнародні дослідження підтверджують його глобальну поширеність і демонструють, що недооцінювання часто зумовлене культурними уявленнями, діагностичною непослідовністю та соціополітичними чинниками. Нещодавні дані свідчать про зростання кількості випадків СДУГ серед дітей, які пережили збройні конфлікти, що підкреслює вплив стресогенних середовищ на нейророзвиток. У статті розглядаються ключові нейророзвиткові механізми СДУГ, зокрема порушення у роботі лобних часток кори та виконавчих функцій: концентрації уваги, планування, контролю імпульсивності, організації й робочої пам’яті. Ці чинники значною мірою визначають успішність студентів у процесі письмового висловлення думок. Дослідження A. Casas, M. Ferrer, I. Fortea, S. Molitor, J. Langberg та ін. засвідчують, що труднощі письма у здобувачів із СДУГ виникають не через окремі мовні дефіцити, а через комплексну взаємодію уваги, виконавчих функцій і метакогнітивних процесів. Спираючись на емпіричні дані та досвід роботи, автори окреслюють стратегії підтримки студентів з розладом дефіциту уваги та гіперактивності. Ефективними є методи зниження тривожності й перфекціонізму, використання колаборативних та структурованих за часом завдань, поділ письма на послідовні етапи та застосування циклів багаторазового редагування. Візуальні підказки, шаблони, графічні організатори та техніка фрірайтингу сприяють підвищенню ясності й упевненості. Окремо підкреслено переваги цифрових інструментів – голосового введення, організаційних платформ, кольорового кодування та застосунків для концентрації. Наголошено на важливості індивідуалізованого зворотного зв’язку, реалістичних цілей та підтримувального освітнього середовища. Автори стверджують, що інституційна прихильність до поглибленої підготовки з питань нейрорізноманіття та координованих сервісів підтримки є необхідною умовою сталого, інклюзивного навчання письма. Цілеспрямовані й гнучкі педагогічні втручання здатні значно підвищити продуктивність, автономію та психологічний добробут студентів із СДУГ у процесі академічного письма.

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ DEEP ZOOM ТА БІБЛІОТЕКИ OPENSEADRAGON ДЛЯ ВИСОКОДЕТАЛІЗОВАНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

В. М. КУДЛЯК — 2025-12-31

Стаття присвячена комплексному аналізу застосування технологій Deep Zoom та OpenSeadragon у контексті цифрової репрезентації українського живопису кінця XIX – початку XX століття. Розглянуто історико-культурні чинники, що визначили художню еволюцію періоду, а також технічні аспекти створення ієрархічних зображень надвисокої роздільної здатності. Художники цього періоду зосереджені на двох ключових напрямах: зображенні реалій українського побуту та осмисленні національного характеру через поетизацію природи й традицій. Історико-культурний контекст впливає на експериментальність художників у фактурі: густі лессировки, пастозні мазки, комбінована техніка – усе це створює фактурну складність для простої фіксації традиційною фотографією, що підкреслює важливість високодеталізованої цифрової репрезентації. Простежено перспективи використання цифрових масштабованих репродукцій у музейній справі, мистецтвознавчих дослідженнях та реставраційній практиці. Окрема увага приділена принципам XML-структури DZI-файлів, механізмам генерування тайлів, а також інтеграції з веб-платформами на основі бібліотеки OpenSeadragon. Технології Deep Zoom та OpenSeadragon відкривають новий рівень представлення українського живопису кінця XIX – початку XX століття. Гігапіксельні зображення дозволяють аналізувати фактуру, мазки, колористику та композиційні рішення з точністю, недоступною для стандартних цифрових копій. Оцифрування культурної спадщини забезпечує збереження, дистанційний доступ, інтерактивність та підтримку наукових досліджень. Інтеграція DZI-структур із веб-інструментами формує основу для цифрових музеїв, освітніх платформ та інновацій у реставраційній практиці.

СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ: МОВНИЙ, КОМУНІКАТИВНИЙ І КУЛЬТУРНИЙ ВИМІРИ

Я. Г. МАР’ЯНКО — 2025-12-31

Стаття пропонує глибокий аналіз лінгвістичних, комунікативних та культурних аспектів перекладу з огляду на сучасні теорії та практичні підходи. Перекладач розглядається не лише як посередник між двома мовними системами, а й як активний учасник діалогу культур – відповідальний за ефективну передачу значень, цінностей і стилістичних відтінків. Особлива увага приділяється лінгвістичним трансформаціям, включаючи лексичні, граматичні та фоностилістичні зміни, що відбуваються під час перекладу. Ці трансформації представлені як необхідні інструменти для досягнення еквівалентності та збереження експресивного потенціалу вихідного тексту. На комунікативному рівні стаття досліджує стратегії адаптації до очікувань цільової аудиторії, підтримку прагматичної функції оригіналу та врегулювання міжкультурних відмінностей у конструюванні значення. Культурний вимір перекладу аналізується через відтворення культурних кодів і символів, а також передачу національно-специфічних елементів, таких як реалії, метафори, ідіоми та форми звертання. У статті стверджується, що переклад виходить за межі формальної заміни та вимагає глибокої міжкультурної компетентності – здатності передбачати сприйняття цільовою аудиторією та тонкої чутливості до динаміки культурної взаємодії. Дослідження інтегрує ідеї з лінгвістики, комунікативних досліджень, теорії перекладу та культурології. Приклади, взяті з художніх текстів, журналістського дискурсу та соціальних медіа, ілюструють різноманітні виклики перекладу та стратегії, що використовуються для їх подолання. Результати підкреслюють необхідність гнучких та творчих підходів у практиці перекладу, підкреслюючи подвійну роль перекладача як інтерпретатора та співтворця значення в глобалізованому комунікативному просторі.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПРЕСІЇ В УСНОМУ ПЕРЕКЛАДІ З УКРАЇНСЬКОЇ НА АНГЛІЙСЬКУ МОВУ

І. М. МІЩУК — 2025-12-31

У статті досліджується практичне застосування компресії в українсько-англійському усному перекладі, підкреслюючи її важливість для ефективної передачі основного змісту незважаючи на лінгвістичні та когнітивні виклики. Окреслено ключові стратегії, такі як опущення, узагальнення, реформулювання та лексична компресія, проілюстровані прикладами з різних контекстів, включно з політичним, медіа, юридичним та академічним середовищами. Обговорюються проблеми, пов’язані з уникненням надмірної компресії та збереженням початкового наміру мовця. Також наведені рекомендації щодо підготовки перекладачів, з акцентом на вправи з узагальнення та корпусний аналіз. Підкреслюється, що ефективна компресія є ключовою для точних, зрозумілих і ефективних перекладів, особливо в швидкому та вимогливому середовищі. Також розглядаються когнітивні навантаження, які виникають у перекладачів при застосуванні компресії, зазначаючи, що успішне використання цієї стратегії потребує не лише лінгвістичної компетентності, а й розвиненої пам’яті та швидкого прийняття рішень. Наголошується на важливості розуміння культурних особливостей і дискурсивних конвенцій як української, так і англійської мов, щоб стислі переклади залишалися вірними оригінальному повідомленню та були доступними для цільової аудиторії. Обговорюються також потенційні ризики компресії, такі як втрата важливої інформації або небажані зміни значення, що вимагає обережного балансу. Крім того, у статті пропонуються цілеспрямовані підходи до навчання, спрямовані на покращення навичок компресії у перекладачів. Рекомендується включати практичні вправи, що імітують реальні ситуації усного перекладу, заохочуючи практику узагальнення та реформулювання в умовах обмеженого часу. Також пропонується використовувати корпусний аналіз для виявлення типових моделей і ефективних стратегій компресії на основі автентичних даних. Інтегруючи ці методи в освіту перекладачів, стверджується, що практики зможуть краще управляти когнітивним навантаженням і підвищувати загальну якість перекладу в українсько-англійському контексті.

СИЛА МОВИ У СВІТІ БЛОКЧЕЙН: СИНЕРГІЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

М. В. НАДУТЕНКО — 2025-12-31

У цій статті досліджується поглиблення конвергенції мовних комунікаційних платформ та фінансових технологічних інструментів на основі блокчейну, які разом формують глобальну соціально-економічну еволюцію. У умовах прогресивної цифровізації та гіперприскорених інформаційних потоків, які різко посилилися під час пандемії COVID-19, людство шукає нові засоби регулювання колективної поведінки та ринкової динаміки. Соціальні мережі та передові рішення в галузі штучного інтелекту революціонізують сферу комунікації, а децентралізовані механізми, такі як блокчейн і криптовалюти, створюють нові шляхи для контролю фінансових транзакцій та управління ними. Ми досліджуємо, як ці фактори взаємодіють між собою, підкреслюючи ключову роль мови як основи суспільного інтелекту, наслідки цифрових трансформацій, спричинених пандемією, та здатність блокчейну сприяти або сповільнювати соціальний прогрес. Далі ми розглядаємо нові дилеми, пов'язані зі свободою слова, прозорістю даних та транскордонним регулюванням штучного інтелекту. На завершення ми пропонуємо стратегії та рекомендації щодо відповідальної гармонізації цих революційних технологій із глобальними етичними, культурними та нормативними нормами. Потенційні ризики та рекомендації: єдині регуляторні межі (глобальна координація є важливою для розробки спільних етичних та правових рекомендацій щодо впровадження ШІ та блокчейну); збереження культурного та мовного різноманіття (політики та освітні установи повинні інвестувати в ресурси рідною мовою, традиційну літературу та гуманітарні програми для захисту культурної спадщини); забезпечення прозорості та підзвітності даних (транскордонні альянси з управління даними, що включають відкриті протоколи аудиту, можуть пом'якшити таємні зловживання владою); фінансова та технологічна грамотність (передові системи транзакцій та криптографічні платформи повинні бути доступними для широкої громадськості, запобігаючи надзвичайній прогалині в знаннях, яка позбавляє прав цілі соціально-економічні групи); футуристичні дослідницькі та етичні наглядові ради (політики, наукові спільноти та глобальні інституції повинні співпрацювати для оцінки складної взаємодії ШІ, блокчейну та потенційних біотехтронних злиттів).

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СЛІДЧИХ

І. В. ЧАРІКОВА — 2025-12-31

Стаття присвячена лінгвістичному аналізу особливостей невербальної комунікації та її ролі у діяльності слідчого, що актуалізується в умовах реформування органів досудового розслідування України. Метою роботи є теоретичне та емпіричне дослідження лінгвістичних аспектів невербальної комунікативної компетентності слідчого, зокрема, аналіз мовних і невербальних мовних сигналів у процесі кримінального провадження. Проведено теоретичний аналіз підходів до визначення комунікативної компетентності з урахуванням лінгвістичних аспектів, зосереджуючись на ролі невербальних мовних проявів – інтонації, жестів, міміки, пауз, темпу мовлення – у передачі інформації та формуванні міжособистісних відносин під час слідчих дій. Обґрунтовано необхідність систематичного аналізу невербальної мовної інформації як джерела первинної лінгвістичної інформації про особистість учасника кримінального провадження. Методами лінгвістичного аналізу, опитування та мовних тестів досліджено особливості невербального мовлення слідчих під час кримінального процесу та рівень їх лінгвістичної та невербальної комунікативної компетентності. Виявлено, що більшість слідчих визнають важливість врахування невербальних мовних сигналів і потребу у вдосконаленні методик їх аналізу, однак відзначають недостатню розробленість криміналістичних підходів до дослідження невербальної мовної інформації. За результатами дослідження встановлено, що у більшості слідчих високий рівень загальної комунікативної компетентності та помірний або високий рівень перцептивної невербальної компетентності. Водночас, у деяких фахівців спостерігаються труднощі з аналізом і верифікацією невербальної мовної інформації, що пов’язано з низьким рівнем розвитку лінгвістичних навичок у цій сфері. Розроблено рекомендації щодо удосконалення лінгвістичних підходів до аналізу невербальної комунікації слідчих, зокрема, щодо застосування мовних та невербальних методик для підвищення їх лінгвістичної та мовленнєвої компетентності у процесі кримінального провадження.

СПЕЦИФІКА КЛАСИЧНОГО ДЕТЕКТИВУ: СЕМАНТИЧНІ TA СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ

О. О. БЄЛЯКОВ — 2025-12-31

У статті досліджено специфіку класичного детективу крізь призму семантичних і структурних особливостей наративу. Основна увага приділяється аналізу фабули, сюжету, нарації, фокалізації, частотності подій та часових характеристик оповіді, які визначають унікальні риси детективного жанру. Показано, що класичний детектив вирізняється ретроспективним викладом подій, відсутністю детектива на місці злочину, повторенням ключових подій (подій-кернелів) і сценічним виділенням найважливіших моментів. Особливу роль у структурі твору відіграє поєднання аналітичності головного героя та обмеженої, фіксованої перспективи наратора, що забезпечує як напруження сюжетної лінії, так і поступове розкриття інформації для читача. На прикладі новели Едгара По «Вбивство на вулиці Морг» показано, як у класичному детективі організоване його означальне поле: певні події повторюються, інші навмисно пропускаються або приховуються, що дозволяє створити інтелектуальний виклик для читача та вибудувати логіку розслідування. У статті також окреслено значення часових і просторових стрибків, ретельного планування фабульних епізодів і структурування подій таким чином, щоб читач поступово виявляв ключові деталі, зберігаючи зацікавленість та інтригу. Дослідження демонструє, що семантичні та структурні параметри наративу детективного твору тісно взаємопов’язані й разом формують його художню специфіку, що дає змогу глибше зрозуміти жанрові закономірності класичного детективного тексту, принципи побудови інтриги та механізми взаємодії читача з текстом. У підсумку зроблено висновок, що класичний детектив функціонує як чітко організована система, у якій поєднання ретельно вибудуваного сюжету, обмеженої точки зору наратора та повторюваних ключових подій забезпечує логічність, напруженість і цілісність наративу.

ПЕРЕКЛАД АНГЛОМОВНИХ ВІЙСЬКОВИХ НОВИННИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Л. К. МАЛІМОН — 2025-12-31

У статті на матеріалі англомовних новин, що висвітлюють події сучасних військових конфліктів, та їх українських перекладів досліджено особливості перекладу англомовних військових новинних текстів українською мовою. Увагу зосереджено на специфіці та труднощах відтворення військової термінології, абревіатур та фразеологічних одиниць, що формують основу військових новинних текстів. Cкладність процесу переклад військових текстів зумовлена як специфічною лексикою та термінологією, так і культурними, політичними та соціальними аспектами, що впливає на точність відтворення та зрозумілість іншомовного матеріалу. Перекладач повинен вчасно реагувати на появу нових понять, шукати або створювати еквіваленти українською мовою, враховути мовні норми та професійний контекст. У статті охарактеризовано труднощі, з якими стикаються перекладачі під час роботи з текстами військової тематики, зокрема у новинному форматі, оскільки у військових новинних текстах важливо забезпечити оперативність і стилістичну нейтральність повідомлення. Матеріалом дослідження слугували реальні приклади перекладу англомовних військових текстів з BBC Military Section, The War Zone, BBC Україна та Радіо Свобода. Виявлено, що тексти військових новин часто містять: емоційно забарвлену лексику, яка потребує стилістичної нейтралізації; евфемізми для приховування жорстких дій; неологізми, пов'язані з новітніми технологіями та новими видами озброєння. Встановлено, що ефективність перекладу досягається за допомогою різних стратегій, а саме: калькування, транслітерацію, описовий переклад і конкретизацію, з метою зберегти точність, природність та стилістичну узгодженість. Окреслено типові помилки, пов’язані з міжмовними розбіжностями у військовій терміносистемі. Правильний переклад має особливе значення в умовах сучасних міжнародних відносин та збройних конфліктів, зокрема в контексті війни в Україні.

ЗАСОБИ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ НОВОЇ ЛЕКСИКИ НА ПРАКТИЧНОМУ КУРСІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (У МЕЖАХ ТЕМИ «МЕДИЦИНА») ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ

О. О. НАГОРНА — 2025-12-31

У статті досліджено ефективні засоби перекладу медичної термінології в межах практичного курсу англійської мови для майбутніх філологів. Наголошено на важливості опанування медичної лексики як ключового аспекту професійної комунікації, зокрема в перекладі, усному тлумаченні та міжкультурній взаємодії у сфері охорони здоров’я. Медична термінологія становить значні лінгвістичні труднощі через її латинське та грецьке походження, полісемію та контекстуальну специфіку. У роботі визначено й проаналізовано чотири основні методи перекладу – буквальний, калькування, описовий та транслітерацію – із наголосом на їхній педагогічній значущості. Вибір стратегії тісно корелює з типом терміна: інтернаціоналізми та усталені запозичення здебільшого перекладаються буквально або за допомогою відповідників; багатокомпонентні лексикалізовані одиниці часто передаються кальками; культурно чи системно специфічні поняття потребують описового перекладу. Власні назви та латинські анатомічні терміни переважно передаються шляхом транслітерації. Також подано практичні стратегії навчання медичної лексики через контекстуальне опрацювання, порівняльний аналіз, термінологічні ігри та перекладацькі вправи. Кожен метод ілюструється прикладами, які сприяють мовній точності, міжмовній обізнаності та формуванню комунікативної компетентності. Інтеграція перекладацьких технік із комунікативними завданнями підвищує здатність студентів розуміти та правильно застосовувати спеціалізовану термінологію в професійному й академічному середовищі. Зрештою, дослідження доводить, що навчання медичної лексики через переклад є не лише мовною підготовкою, а й важливою складовою професійної підготовки майбутніх філологів. Такий інтегрований підхід забезпечує формування аналітичних, культурних і комунікативних навичок, необхідних майбутнім філологам для ефективної роботи з медичним дискурсом у міжнародних контекстах. Подальші дослідження варто спрямувати на розширення вибірки, врахування різних мовних контекстів, проведення тривалих досліджень для збереження даних та вивчення можливостей цифрових корпусних інструментів у процесі навчання перекладу.

ФРАЗЕОЛОГІЯ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ (АНАЛІЗ СТАТЕЙ BBC)

Н. А. САЛАМІН — 2025-12-31

У статті здійснено глибокий аналіз та систематизацію методів перекладу фразеологічних одиниць з англійської на українську мову на матеріалі публікацій впливового міжнародного інтернет-ресурсу BBC News. Актуальність обраної теми зумовлена значущою роллю медіакомунікації у сучасному світі, стрімким зростанням обсягів міжнародного інформаційного обміну та потребою у високоякісному, культурно адекватному перекладі новинних текстів. Джерело BBC News обрано як еталонний приклад англомовних ЗМІ, що характеризується високою стилістичною насиченістю та активним використанням ідіоматичних зворотів для досягнення прагматичного ефекту. Особливу увагу зосереджено на функціональних особливостях фразеологізмів у медіатекстах, зокрема на їхній здатності формувати оцінність та надавати повідомленню емоційності У роботі детально розглянуто, як саме фразеологічні одиниці впливають на емоційне забарвлення новини, її стилістичну виразність та безпосередньо на читацьке сприйняття, що є критично важливим в умовах сучасної медійної динаміки та швидкого поширення інформації. Проаналізовано та класифіковано основні методи перекладу фразеологізмів, виявлені у корпусі досліджених текстів. Серед них виділено такі ключові стратегії: калькування, синонімічна заміна, описовий переклад та емоційно-експресивна адаптація. У роботі наведено низку конкретних прикладів фразеологізмів із медіатекстів, які охоплюють важливі воєнні та політичні події. Ці приклади ілюструють ті типові проблеми, які найчастіше постають перед перекладачем: передавання образності, контекстуальна багатозначність, алюзії та культурні відсилання. Зроблено висновок, що ефективний переклад фразеологізмів у сучасному медіапросторі є багатоаспектним завданням, яке вимагає від перекладача не лише високої мовної компетентності та досконалого володіння обома мовами. Це завдання також вимагає творчого підходу, глибокої культурної обізнаності та вміння оперативно адаптувати англійські вирази до українських реалій та стилістичних норм. Кінцева мета полягає у збереженні комунікативної сили оригіналу, його стилістичної специфіки та досягненні максимальної адекватності перекладу, що сприятиме більш точному та емоційно насиченому інформуванню українського читача про міжнародні події.