АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ»

АКАДЕМІЧНА КУЛЬТУРА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ТРАДИЦІЇ І ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ

Г. Г. АСМАКОВСЬКА — 2024-06-07

У статті розкрито особливості процесу модифікації, осучаснення національної освіти, крізь призму якого актуалізується проблема академічної культури студентів ЗВО у процесі фахової підготовки. Останню визначено, як суттєвий компонент професійної компетентності майбутніх спеціалістів педагогічної та інших соціогуманітарних царин, що має на меті сприяти подоланню культурної прірви між учасниками освітньої взаємодії в межах закладу освіти на вітчизняному рівні, а також посприяти надолуженню цих академічних культурних орієнтацій у загальноєвропейській та світовій парадигмі. Розглянуто поняття академічної культури, що передбачає культуру навчання в закладі вищої освіти, розвиток цінностей, традицій, нормативно-правової бази у здійсненні науково-дослідних проєктів, урахування вимог щодо культури наукового тексту, і в цілому культивування духовності й моралі, національно орієнтованих векторів наукового пізнання. Передбачено, шо в загальній концепції реалізації академічної культури на українському науково-освітньому ґрунті варто окреслити й культуру спілкування в межах академічної спільноти, а відтак робити акценти на суспільну, соціальну, моральну відповідальності за результати академічної взаємодії, враховуючи всі аспекти цього багатовимірного поняття. Здійснено аналіз ключових елементів, що забезпечують академічну культуру в педагогічному закладі вищої освіти на засадах академічної свободи, правил толерантності, закладених у суспільстві, з проєкцією на педагогічний оптимізм, що формується в культурно-освітньому просторі сучасного університету. Ураховано, що професійне становлення особистості не може відбутися без врахування стрімких глобалізаційних процесів у розвитку світових стандартів професійної підготовки, що стають дедалі складнішими, конкурентнішими, досконалішими. Академічна культура як система цінностей і норм у межах комунікації в певній академічній спільноті покликана реагувати на нові умови розвитку суспільства, світові практики, що, відповідно, здійснюють суттєвий вплив на людину, характер її роботи і вимоги до фахової підготовки. Зокрема, актуалізовано шляхи реалізації запиту на впровадження в освітній процес моделей штучного інтелекту й індивідуалізації, взаємодію користувача з моделлю (ChatGPT, GitHub Copilot, GPTZero, платформа Lex.page й подібні генеративні інструменти) та їхні впливи на процес виконання тих чи тих навчальних, професійно орієнтованих завдань, на загальне професійне становлення особистості.

БІБЛІЙНИЙ КОД ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «НА ПОЛІ КРОВІ»

Л. В. ЖВАНІЯ — 2024-06-07

Стаття є спробою прочитати драматичну поему Лесі Українки «На полі крові» у біблійному контексті. Ведучи мову про біблійний код твору маємо на увазі спробу осягнути особливості авторської інтерпретації Євангельського сюжету. Мета розвідки – відшукати ті сенси, які відкриваються у співвідношенні драми з її першоджерелом – Біблією. Євангельська історія про Іудину зраду стала для письменниці тією універсальною онтологічною матрицею, у форматі якої вона створює свою апокрифічну версію традиційного сюжету, у центрі якої не Христос, а зрадник. Створена авторкою художня модель, зберігаючи свою універсальність, ускладнюється актуальними ціннісними й філософськими значеннями. На нашу думку, свідчення Луки й Івана про входження у Юду сатани, а також підкреслений Євангелістом нічний час скоєння зради слугували для авторки драматичної поеми «На полі крові» важливими чинниками, на яких базується основна концепція її авторського апокрифу. Вважаємо, що найпереконливішим свідченням того, що душа Юди знаходиться під владою диявола слугує прагнення зрадника спотворити, знецінити й спрофанувати основи Євангельської проповіді Христа, блюзнірська наруга над постаттю Сина Божого, профанація Таїнства Євхаристії. У драматичній поемі «На полі крові» Леся Українка здійснює дослідження природи зла. Сатана, як персоніфіковане зло, що увійшов в Юду, постає не рівним супротивником Бога, а лише його нікчемною пародією. Він викривлює Євангеліє, оскільки, на відміну від Бога, йому недоступна сила творення. Леся Українка демонструє, що зло є не абсолютним, на відміну від Бога – абсолюту добра, а банальним і жалюгідним. Тому Юда у творі й не розкаюється. Адже покута – то переміна свідомості, а він, у відповідності до набутої диявольської сутності, виявляється до цього не здатним.

ФОЛЬКЛОРНИЙ ОБРАЗ ПЛАХТИ ТА ЇЇ СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ У НАРИСІ ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ «МИРГОРОДСЬКИЙ ЯРМАРОК»

В. Г. КРИВЧУН — 2024-06-07

У статті розкрито один із смислових аспектів нарису Олени Звичайної «Миргородський ярмарок», зокрема символічне значення столітньої плахти як культурного та духовного спадку українського народу. Зазначено, що твір був написаний письменницею-емігранткою до двадцятих роковин Голодомору, свідком якого була і сама письменниця. Акцентовано на документальній достовірності та автобіографічності описаних у нарисі подій. Досліджено творчий перегук авторки з Миколою Гоголем, зокрема застосування прийомів паралелізму, антитези, риторичних звертань, пейзажних замальовок. Проаналізовано прийоми психологічного письма та елементи реалізму у творі, з допомогою яких художньо відтворено трагедію українського селянства, що потерпало від штучно створеного радянською владою голодомору. Доведено сатирично-викривальне спрямування нарису «Миргородський ярмарок», в якому Олена Звичайна переконливо демонструє антилюдську сутність тоталітарної державної машини, яка безжально викорінювала українську культуру, знищуючи цим українців як націю. Особливу увагу приділено художньому образу плахти, проаналізовано її значення не тільки як матеріальної речі, а як родинної реліквії. Продемонстровано як унікальні артефакти української народної творчості радянська номенклатура перетворювала на «московські тренди», при цьому безжально знищуючи самих українців. Проведено компаративне зіставлення твору Олени Звичайної з «Сорочинським ярмарком» М. Гоголя. У результаті дослідження доведено, що детальне вивчення нарису «Миргородський ярмарок» дає змогу виявити масштабність злочину радянсько-більшовицької влади проти українського селянства; викрити беззаконня тодішньої влади, яка планувала викорінити генетичний код української нації; показати деспотизм антигуманного сталінського тоталітарного режиму, який використовував їжу, як зброю, аби знищити культурну спадщину українського народу.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОГО ДИСКУРСУ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ

В. Б. ПРИХОДЬКО — 2024-06-07

У статті йдеться про методологічні засади сучасного дискурсу літературної компаративістики. Зазначається, що в рамках компаративної методології поєднуються два протилежні підходи: пошук універсалій, які встановлюють єдність різних літератур, та виявлення їхньої національної ідентичності. Здійснено аналіз генези методологічних засад Р. Декарта («Principia philosophiae»), К.-Г. Юнга (теорія архетипів), М. Фуко (зв’язок слів і речей), Д. Дюришина (внутрішні і зовнішні контактні зв’язки), М. Бахтіна (ідея діалогічності). Розглянуто спільні методи компаративістики, незалежно від специфіки наукового напрямку: порівняльно типологічний, порівняльно-історичний та індивідуалізуючий. Обгрунтовується принципове значення категорії інтертекстуальності для методики компаративістських досліджень. Зауважується, що в сучасному компаративному дискурсі актуалізовано термін «культурний трансфер», як новий підхід до вивчення літературних і культурних взаємин, а така форма трансферу як переклади іноземної літератури сьогодні активно досліджується. Значну увагу в статті зосереджено на питанні імагологічного методу, оскільки зростає перспектива та актуальність вітчизняних та зарубіжних наукових розвідок у сфері імагології – пізнання ментального образу (іміджу) народу іншою національною свідомостю. Досліджується художній переклад як один з найважливіших напрямів літературної компаративістики. Зазначається, що його осмислення в новому літературному дискурсі трансформує дослідницьку стратегію та методологію: не лише зрозуміти перекладений твір на рівні його загальних і типологічних характеристик, але, що найважливіше, зрозуміти у його «сутнісних сенсах» крізь рецепцію та інтерпретацію.

ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ КОНЦЕПТУ ВІДПУСТКА / VACATION

Т. Г. БОНДАР — 2024-06-07

Статтю присвячено дослідженню гендерних особливостей наповнення концепту ВІДПУСТКА / VACATION в українській та американській лінгвокультурах. Для виокремлення концептуальних ознак досліджуваного концепту у січні–лютому 2024 р. було проведено вільний асоціативний експеримент, який дав можливість отримати спонтанні й неупереджені реакції респондентів, що є ключовими для дослідження способу мислення носіїв мови. В експерименті взяло участь 100 респондентів (50 українців та 50 американців), яким було запропоновано опитування у Google формах. Респонденти вказували свою стать, вік та асоціації на слово-стимул. Було отримано 249 асоціацій на слово-стимул відпустка та 248 асоціацій на стимул vacation. За допомогою аналізу частотності отриманих реакцій було виділено одиниці, які утворюють ядро, базовий шар, ближню периферію та дальню периферію концепту ВІДПУСТКА / VACATION. При порівняльному аналізі реакцій, отриманих від жінок та чоловіків, автори не виявили значних гендерних відмінностей у сприйнятті концепту ВІДПУСТКА / VACATION. Респонденти різної статі часто давали однакові слова-реакції. Проте останні відрізнялися частотністю, що означало різний ступінь їх значимості для жінок та чоловіків. Експеримент показав, що у свідомості українських жінок центральними концептуальними ознаками досліджуваного концепту є ‘відпочинок’ та ‘море’; чоловіки виокремили одну головну ознаку – ‘відпочинок’. Найчастотнішою для американських жінок була асоціація relaxation, яка й утворила ядро концепту. У частині експерименту з американськими чоловіками найчастотніші були реакції relaxation та travel. Автори показали, що вільний асоціативний експеримент уможливлює виокремлення і порівняння ознак досліджуваного концепту у свідомості представників різних лінгвокультур. Було доведено, що концепт ВІДПУСТКА / VACATION є актуальним як для українців, так і для американців. Ядро концепту утворює ознака ‘відпочинок/ relaxation’.

ВПЛИВ СКЛАДНОСТІ ЗАВДАНЬ НА ПРОЦЕС ВИВЧЕННЯ МОВИ: АНАЛІЗ ВАЖЛИВИХ ФАКТОРІВ

О. М. ВЕРХОВЦОВА — 2024-06-07

Завдання сучасного університету – виховувати мотивацію до навчання, щоб метою студентів було не просто отримати диплом чи сертифікат, а отримати фундаментальні знання та розглядати навчання як саморозвиток.Для цього перед учнями під час навчальної діяльності важливо ставити адекватні та зрозумілі для них завдання – тоді вони набудуть значущості. Мотиви є структурним компонентом будь-якого виду діяльності. Мотивація – процес спонукання до діяльності, спрямований досягнення певних цілей. Успішність навчальної діяльності визначається розвиненістю мотивації студентів, що, в свою чергу, передбачає знання та враховування мотивуючих чинників. Дослідження впливу складності завдання на вивчення мови є важливою сферою досліджень у галузі вивчення іноземної мови. Складність завдання стосується рівня складності, пов’язаного з певним завданням. Це багатовимірне поняття, яке охоплює різні аспекти завдання, включаючи його когнітивні вимоги, кількість залучених етапів або компонентів, ступінь невизначеності або двозначності та рівень досвіду, необхідний для його ефективного виконання. У статті розглядається залежність мотивації студентів від складності завдання та її вплив на їх успіхи у навчанні. Автори позначають різні чинники, що впливають формування мотивації, такі як амбіції, особисті інтереси, і навіть рівень мотивації викладачів. У дослідженні пропонуються різні підходи до мотивації студентів, включаючи стимулювання внутрішньої мотивації, розвиток самоповаги, активне залучення студентів до навчального процесу та створення сприятливого освітнього середовища, де студенти отримуватимуть не лише знання, а й навички міжособистісного спілкування, самореалізації та розвитку критичного мислення. Автори надають результати опитувань студентів щодо впливу складності завдань на їх мотивацію під час вивчення мови.

ВИКОРИСТАННЯ ПАРЕМІЙ ПРИ ФОРМУВАННІ ІНШОМОВНОЇ ЛІНГВОСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

Л. В. ВОЛКОВА — 2024-06-07

Метою статті є аналіз раціональності використання паремій (прислів’їв, приказок крилатих виразів і фразеологізмів) у процесі вивчення іноземної мови студентами вищих навчальних закладів. У статті увага приділяється системі вправ і завдань з використанням прислів’їв і приказок для розвитку мовних умінь, зокрема соціолінгвістичних. На заняттях іноземної мови паремії є важливим засобом пояснення і засвоєння граматичного матеріалу, засобом поповнення активного мовленнєвого запасу студентів, розвитку їхнього виразного мовлення та джерелом краєзнавчої інформації. Використання прислів’їв і приказок на заняттях англійської мови сприяє кращому оволодінню цим предметом, розширюючи знання про мову і особливості його функціонування. Залучення до культури країни досліджуваного мови через елементи фольклору дає студентам відчуття співпричетності до іншого народу. Робота з прислів’ями та приказками на заняттях англійської мови допомагає урізноманітнити навчальний процес і зробити його більш яскравим і цікавим. Вона допомагає вирішити ряд дуже важливих освітніх завдань навчального виховного та розвивального характеру. Вивчення прислів’їв і приказок, їх аналіз та порівняння з аналогами в рідній мові допомагає формувати у студентів пізнавальний інтерес до досліджуваного предмета і культурі англомовних країн, розширювати кругозір, розвивати образне мислення, творчі задатки, мовну здогадку, а також увагу, пам’ять і логіку. Отже, використання паремій, зокрема, прислів’їв та приказкок є невід’ємною частиною побудови цікавого, креативного заняття іноземної мови. Паремії слугують ефективним засобом формування такої комплексної компетентності як лінгвосоціокультурної, що надає величезний простір для викладача із підбором матеріалу та створенням до нього низки різноманітних цікавих завдань.

ЕВОЛЮЦІЯ ЧАСТИНОМОВНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ СУЧАСНОЇ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ

Є. В. МИХАЙЛОВА — 2024-06-07

Пропоноване дослідження присвячене вивченню еволюції системи частин мови в сучасній турецькій мові. Було детально розглянуто ключові аспекти формування та розвитку класифікації частин мови, використовуючи різні теоретичні та методологічні підходи. Зокрема, досліджуються історичний контекст та вплив зовнішніх факторів на процеси формування системи частин мови турецької мови, а також вивчаються сучасні тенденції в цій області. Дослідження висвітлює широкий спектр підходів до визначення та класифікації частин мови в турецькій мові, враховуючи різні теорії та концепції. Ретельно аналізуються попередні наукові роботи, спрямовані на вивчення системи частиномовної класифікації у турецькій мові, і аналізують різноманітні методи та критерії класифікації слів. Крім того, розглядаються різні школи та напрями досліджень у цій області, що дозволяє зробити більш об’єктивні висновки щодо еволюції системи частиномовної класифікації турецької мови. Крім того, стаття звертає увагу на різні аспекти методології та дослідницьких підходів, що застосовуються до аналізу системи частин мови. У дослідженні проводиться детальний аналіз переваг та обмежень різних теорій та методологій, що використовуються в цьому контексті. Досліджуються історичні та сучасні підходи до класифікації слів, порівнюють їхні переваги та недоліки, а також аналізують вплив різних наукових шкіл та теоретичних концепцій на розвиток теорії частин мови в турецькій лінгвістиці. Стаття враховує важливість узгодження методів дослідження та підходів до аналізу системи частин мови для отримання більш повного розуміння структури та функціонування турецької мови. Окрім того, робиться спроба узагальнити отримані результати та визначити перспективи подальших досліджень в цій області, вказуючи на можливі напрямки розвитку теорії частиномовної класифікації турецької мови та її впливу на вивчення мовознавства в цілому. Висувається ряд важливих питань, які залишаються відкритими та потребують подальшого розв’язання, зокрема, щодо структурно-функціонального аналізу окремих частин мови, виявлення їхнього місця в системі мови та вивчення їхнього взаємодії з іншими мовними одиницями. Крім того, обговорюються можливість застосування новітніх методологічних підходів та інноваційних методів дослідження для розширення нашого розуміння частиномовної класифікації турецької мови.

ЛІНГВІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОНЯТТЯ ПРЕДИКАТИВНОСТІ

Н. О. МИХАЛЬЧУК — 2024-06-07

Метою нашого дослідження було показати поняття предикативності в різних значеннях, таких як структурна ознака, основна ознака будь-якого речення чи висловлювання як мовленнєвого фрейму, ознака певного роду (або типу), яка пояснюється, насамперед, через форму дієслова, що, у свою чергу, характеризується специфічними категоріями часу, особи та способу; пояснити предикативність як синтаксичну модальність, особливу квазікомунікативну характеристику речення. Модальності, на нашу думку, відповідає предикативність. Показано, що сутність лінгвістичної трансформації полягає в тому, що під час застосування правила предикативності відбувається лінгвальна презентація вторинного присудка у структурі вторинної предикації, що у будь-якому випадку призводить до утворення окремої предикативної одиниці і, передусім, вказує на те, що речення з цими структурами містять кілька планів (або аспектів) предикації. Таким чином, аналізуючи об’єктно-предикативну структуру із використанням трансформаційного аналізу як об’єктно-інфінітивний комплекс, ми віднесли об’єктну предикативну структуру до структури вторинної предикації, яка: є бінарною структурою, що складається з вторинного підмета та вторинного присудка. Вторинний підмет виражається іменником в називному відмінку, або займенником в об’єктному відмінку. Вторинний присудок виражається неозначеною формою дієслова (інфінітивом, дієприкметником І, дієприкметником ІІ, герундієм) чи недієслівною частиною мови; залежить від структури первинної предикації, виконуючи в реченні функцію складного додатка.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ІЗ СТРИЖНЕВИМ КОМПОНЕНТОМ «KRIEG» ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

О. М. БЄЛИХ — 2024-06-07

У зв’язку з агресією з боку росії й військовою підтримкою України з боку країн-партнерів дослідження термінологічних словосполучень із стрижневим компонентом KRIEG стає дедалі важливішим як для розвитку мови, так і для полегшення взаєморозуміння між фахівцями. У сучасній лінгвістиці визнання словосполучень як термінів є несуперечним фактом. Військова термінологія німецької мови відрізняється використанням не лише одномовних, але й складних мовленнєвих одиниць для номінації. Це пояснюється бажанням досягти точності в понятті. Для відбору термінів із фактологічного матеріалу ми звертали увагу в першу чергу на лексичний компонент Krieg. При перекладі термінів з німецької на українську мову враховували чи терміни обох мов мають однакові відповідники, а також ймовірні відмінності системи Збройних сил обох країн; прагнули знайти варіант, який найпрозоріше передає зміст терміну та зважали на можливе переносне значення й експресивні відтінки. Після проведеного комплексного аналізу термінологічних словосполучень із ключовим компонентом «KRIEG» на основі сучасних німецькомовних онлайн видань ми встановили, що двокомпонентні термінологічні словосполучення найбільш оптимально відповідають потребам фахової комунікації, оскільки вони не ускладнюють розуміння і, в той же час, передають ключові характеристики конкретного поняття. Тому, на нашу думку, вони є найбільш поширеними. Здається, використання багатьох компонентів у термінах зумовлене бажанням чітко визначити складне термінологічне поняття, причому мовні засоби стають другорядними порівняно з чіткою дефініцією. Переклад аналізованих термінологічних словосполучень відбувається здебільшого за допомогою методу дослівного перекладу, за допомогою перестановки компонентів чи словосполученнями із збереженням структури термінів, в окремих випадках – за допомогою дієприслівникових зворотів чи опущення або заміною окремих елементів словосполучення. Проте, адекватність перекладу потрібно перевіряти, співставляючи значення перекладеного терміна із змістом всього тексту.

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЗАСАДНИЧІ ПРИНЦИПИ ХАОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

О. О. БЄЛЯКОВ — 2024-06-07

Стаття містить аналіз теоретичних передумов і засадничих принципів хаологічного аналізу художньої прози. Матеріалом дослідження обрані твори Джеймса Джойса (збірка оповідань «Дублінці» і роман «Тризна за Фіннеганом»). Продемонстровані перспективи екстраполяції хаології (теорії хаосу або хаотики) на сферу літературознавчої критики та інтерпретації художнього тексту. Теоретичним фундаментом дослідження послужили концепції Ф. Куберського, Д. Поруш, Х. Хокінс, Т. Дж Райса, Н. К. Гейлз, У. Еко та П. Стойчева. У статті наголошується, що хаологія дозволяє, по-перше, аналізувати твори, в яких хаос і лад, передбачуваність і непередбачуваність, стабільність і нестабільність, «мерехтіння смислу» і безмежність інтерпретацій набувають статусу тематичної і концептуальної домінанти. По-друге, хаологія відкриває можливість подолати просторово-часову дихотомію художнього твору і, таким чином, розкрити його евристичний потенціал. По-третє, аналіз художньої літератури, зокрема, прози Джеймса Джойса, допоможе змінити аналітичну оптику і висвітлити в ній такі характеристики художніх творів, які досі залишаються поза увагою дослідників. Оповідання збірки Дж. Джойса «Дублінці» описуються у дослідженні як нелінійні динамічні системи. Такі явища як біфуркація, атрактор і фрактальність визначаються задумом (прагматичною установкою) автора. «Тризна за Фіннеганом» Дж. Джойса генерує базові характеристики хаотичної дисипативної структури, а саме: нелінійність, незворотність, авторефлексивність і самоорганізація. Синергетичний ефект цього твору залежить (серед інших чинників) від кореляції між синтаксичною структурою, яка виконує функцію репелерів, і лексичними елементами, які набувають ознак атракторів. У «Дублінцях» має місце процес актуалізації впорядкованості, тоді як хаос має вторинний характер і є наслідком цієї актуалізації. У «Тризні за Фіннеганом» хаотичні, дестабілізуючі процеси займають домінуючу і визначальну позицію, а впорядкованість формується в залежності від тих критеріїв, які встановлює (або якими керується) читач у процесі рецепції цього твору. У широкому історичному контексті еволюцію прози Дж. Джойса можна описати, користуючись метафорою «ефект метелика»: від простих початкових елементів і умов (ознаки класичного наративу у «Дублінцях») до тієї нелінійної динамічної системи, яку Дж. Джойс назвав у «Тризні за Фіннеганом» «хаосмосом».

АКТУАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ «LEARNING» В УМОВАХ ВІРТУАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА НАВЧАННЯ

І. М. БОДНАР — 2024-06-07

У статті досліджено концептуальні конструкти сфери ОСВІТА в англійській мові, які актуалізують процес навчання через концептуальну ознаку «learning». З’ясовано, які зміни відбуваються на когнітивному та мовно-експресивному рівні носіїв англійської зокрема, та глобальному загалом, у зв’язку з активною трансформацією навчання від аудиторного до віртуального. На основі інформації з глосаріїв, виявлено 32 конструкти концептуального поля Процес одержання знань, інформації які містять концептуальну ознаку «learning». Проаналізовано приблизні часові рамки появи освітніх понять – від концептів, актуальних при змішаному очно-дистанційному форматі (blended learning), який практикується уже кілька десятиліть, до новоутворених концептів, які актуалізують виключно онлайн формат навчання. Змішаний формат навчання – blended learning – уже передбачав можливість використання комп’ютерної техніки для навчальних цілей, інакше кажучи – технологію, яка отримала назву technology enhanced learning. Через частково вимушений перехід до онлайн-формату, спричинений локдауном, ця технологія розвинулася у web enhanced learning. Серед виявлених концептуальних конструктів є такі, що характеризують процес навчання узагальнено, незалежно від формату (очного чи онлайн), наприклад, active learning, personalised learning, flexible learning, flipped learning, та концепти, актуальні виключно у віртуальному середовищі навчання: agile learning, asynchronous learning, branching, collaborative digital learning, gamification. Одним із варіантів web enhanced learning є використання інтернет-форумів, соціальних медіа ресурсів, створення навчальних каналів, платформ, рівно ж як і об’єднань студентів (social media communities) із спільними навчальними цілями, який отримав назву social media learning. У синонімічному ряді актуалізаторів концепту онлайн навчання, або цифрове навчання, виокремлюється конструкт mobile learning, який актуалізує підхід до навчання виключно з використанням мобільних телефонів. З’ясовано, що концепти, які репрезентують концептуальну ознаку «learning», поділяються на 2 функціональні групи: ті, які стосуються будь-якої форми навчання, та ті, які актуальні лише при використанні інтернет-технологій. Подальші лінгвістичні студії можуть бути спрямовані на виявлення гіперо-гіпонімічних зв’язків між концептами та докладнішому аналізі синонімічних рядів лексичних конструктів – актуалізаторів різних концептуальних ознак сфери ОСВІТА в умовах віртуального навчання.

ОСОБЛИВОСТІ СИНХРОНІЇ ДУБЛЯЖУ АНІМАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО КОМП’ЮТЕРНО-АНІМАЦІЙНОГО КОМЕДІЙНОГО ФІЛЬМУ «ПОГАНЦІ» (THE BAD GUYS))

Т. В. МАУКГАУЕН — 2024-06-07

Аудіовізуальний переклад набуває все більших обертів завдяки домінантній кількості іноземних кінотворів у прокаті України, які вимагають мультимодусного перекладу. Найчастіше до різновидів аудіовізуального перекладу відносять титрування, войсовер та дубляж, саме останній найчастіше використовується в Україні для перекладу художніх та анімаційних фільмів. Під дубляжем розуміють заміну звукової доріжки із записом оригінального діалогу аудіо-доріжкою із записом реплік, перекладеними мовою цільової аудиторії. Дубляж вимагає синхронізації оригінального аудіо- та відеоряду на різних рівнях: фонетичному, часовому та смисловому. Фонетична синхронія передбачає встановлення відповідності рухів артикуляційного апарату звукам реплік героїв. Як правило, важливими є початкові звуки, артикуляція яких помітна на обличчях персонажів у сценах, знятих з близького ракурсу. На часовому рівні звукова доріжка повинна не відставати від зображення. Часова синхронія досягається за рахунок ізохронізму, тобто, врівноваження тривалості реплік та пауз перекладу відповідно до оригіналу, та драматичному синхронізму, а саме, урахуванню позамовної інформації, жестів, міміки, рухів, подій та іншої екстралінгвальної інформації, у перекладі. Семантичний синхронізм відповідає за адекватність перекладу на рівні смислів. Дубляж анімаційних фільмів відрізняється відносною фонетичною синхронією, що обумовлено розмитими рухами губ персонажів мультфільмів. Проте ізохронізм обов’язково встановлюється. Стратегіями врівноваження довжини реплік є прискорення вимови складів або їхнє додавання, хоча присутні випадки повної відповідності складів оригінального та дубльованого тексту. Водночас, семантичний синхронізм та висока акторська майстерність озвучення є провідними для дубляжу анімаційних фільмів, оскільки реципієнтами є найвибагливіша аудиторія – діти.

ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ В ЛЕКСИЦІ НА ОСВІТНЮ ТЕМАТИКУ АМЕРИКАНСЬКОГО ТА БРИТАНСЬКОГО ВАРІАНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

І. В. ПЕРІШКО — 2024-06-07

У цій статті розглядаються відмінності лексичного складу на освітню тематику американського і британського варіантів англійської мови, проливаючи світло на лінгвістичні нюанси, які відрізняють ці два основні варіанти англійської мови. Кожен національний варіант є окремою самодостатньою мовною системою, яка адекватно виконує насамперед функцію спілкування між носіями певного варіанта, тому внутрішнє вивчення національних варіантів набуває особливого значення. Взаємодія і взаємовплив національних і територіальних варіантів особливо інтенсивно відбувається на лексико-семантичному рівні, оскільки лексика є динамічною, на відміну від граматики, яка не так легко піддається змінам. Як свідчить синхронний аналіз, існує два основних типи лексико-семантичних відмінностей: відмінності у зовнішній, матеріальній стороні лексичних одиниць, але які мають спільне значення, і лексичні одиниці, які схожі за формою, але мають різні значення. Лексичні одиниці першого типу називаються лексико-семантичними аналогами, другого типу – лексико-семантичними дивергентами. До групи лексико-семантичних дивергентів належать слова, які мають більш-менш значні відмінності у своїй семантичній структурі при спільній звуковій структурі. Ці відмінності можна розділити на кілька основних категорій. Проте в останні роки тенденція конвергентного розвитку британського та американського варіантів переважає над тенденцією їх дивергентності. У процесі взаємодії варіантів відмінності, що виникли внаслідок диференційованого позначення, будуть все більше стиратися. Вивчаючи відмінності вокабуляра на освітню тематику на лексичному та семантичному рівнях, автори дають уявлення про різноманітний лексичний склад американської та британської англійської мови, пропонуючи читачам глибше зрозуміти багате розмаїття англійської мови.

РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ АБСОЛЮТНИХ І РЕГУЛЯТИВНИХ КОНЦЕПТІВ НІМЕЦЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ

В. Б. СТЕРНІЧУК — 2024-06-07

В статті розглядаються роль та функції абсолютних і регулятивних одиниць в німецькій етно- та лінгвокультурі. З’ясовано, що нові смислові структури певної культурологічної парадигми є концептами мовної картини світу, її «культурним геном» (В. Л. Іващенко). Концепти є основною одиницею «ментального коду людини, мають впорядковану внутрішню структуру, є результатом пізнавальної (когнітивної) діяльності особи і суспільства» (А. Приходько). Для розуміння концептуальних домінант німецької етнокультури застосовуємо лінгвокультурологічний підхід, який інтерпретує концепт як семантичне утворення, що володіє маркованою понятійною системою, цілим комплексом уявлень про предмет та явища, властиві представникам певного етносу. Аналіз німецької лінгвокультри дає підстави стверджувати про домінування двох різновидів концептів – абсолютних та регулятивних. Такі концепти відображають національну картину світу, позначаються безеквівалентною лексикою, тобто властиві носіям конкретної культури. Проаналізовано понятійний, образний і ціннісний компоненти ключових концептів GEMÜTLICHKET/ЗАТИШОК та SICHERHEIT/БЕПЕКА. Прослідковано, що смислові відтінки лексеми gemütlich не знаходять аналогів в англійській та французькій мовах, що на думку німецького фразеолога К. Крюгера-Лоренцена, підкреслює факт унікальності контепту та вагоме ціннісне значення для німецької лінгво-культури. Аналіз синонімів ключового слова GEMÜTLICHKET (зафіксовано більше двадцяти синонімів лексеми) дає можливість виявити диференційні ознаки даного концепту та є свідченням його багатовимірності. Концепт має велику цінність для німецької культури, позаяк належить до приватних сфер життя в суспільстві та актуалізує смисли внутрішнього стану та емоційного настрою. Концепт SICHERHEIT вирізняється широким семантичним полем. Відтак зафіксовано шість лексико-семантичних варіантів назви концепту. У лексикографічних джерелах зафіксовано більше сорока синонімів лексеми. Детермінативні іменники на позначення ознаки SICHERHEIT часто номінують нові поняття. Аналіз лексико-семантичних одиниць дискурсу дає підстави стверджувати про переважання ознаки SICHERHEIT у текстовій реалізації, що охоплює усі принципи буття – від сфери почуттів, безпечного існування до сфери економічного, соціального та політичного життя. Отже, досліджувані концепти мають вагоме ціннісне значення в німецькій лінгвокультурі та утворюють неповторну конфігурацію, що часто є причиною невідповідності в інших мовах.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У СУЧАСНОМУ ПОЛЬСЬКОМУ РОМАНІ: ГЕНДЕРНА ПЕРСПЕКТИВА (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ ЗИТИ РУДЗЬКОЇ «КРАСУНЕЧКА ДОКТРА ЙОЗЕФА»)

У. Ю. ЄВЧУК — 2024-06-07

Для повного осмислення досвіду Другої світової війни до польського суспільного дискурсу про війну впроваджується нова – жіноча – перспектива. Історичні події у творах авторства жінок передаються через призму індивідуальної пам’яті, родинні оповіді та досвід окремих персонажів у надзвичайних історичних обставинах. Чільне місце у романах відводиться проблемі подолання задавнених комплексів через проговорювання і переосмислення травматичного досвіду, а також конструювання складної ідентичності жінок-жертв і свідків злочинів. Літературна критика виділяє особливості жіночого письма: гендерно-маркована мова, посилена увага до тілесності, сильна емоційність в описі інтимних відчуттів. У статті проаналізовано гендерні аспекти репрезентації історичної пам’яті жертв Другої світової війни у романі “Красунечка доктора Йозефа” письменниці Зити Рудзької, яка одна з перших у польській літературі тематизує жіночий травматичний досвід. В образі головної героїні твору – пані Чехни, яка під час німецької окупації юною дівчинкою потрапила в концентраційний табір Аушвіц, де стала об’єктом псевдонаукових експериментів нацистського лікаря-садиста Йозефа Менгеле, авторка тонко передає психологію жінок-жертв насильства, досліджує прояви посттравматичного синдрому у їхньому житті та спілкуванні з оточуючими. Письменниця переконливо показує, що пережита травма залишає невитравний відбиток на психіці жертв насильства, зумовлюючи їхні свідомі і підсвідомі реакції на певні тригери і на їхню поведінку та спосіб життя. Травматичну пам’ять пані Чехни письменниця передає через тілесність, інтимні відчуття, що є однією з характерних рис жіночого письма. У романі тілесність виступає кодом памʼяті, через який передано наступним поколінням людиноненависницьку суть нацистського режиму, що принижує людську гідність.