АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ»

МОВНА КАРТИНА СВІТУ В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ВІСЛАВИ ШИМБОРСЬКОЇ ТА АНАТОЛІЯ ФЕДЯ)

2025-08-25T15:03:21+03:00

Вивчення мовних питань ідіостилю з кожним роком набуває поширення. Індивідуальний стиль дозволяє зрозуміти самобутність письменника в представленій ним мовно-мистецькій картині світу. Творчість польських та українських авторів є самобутньою, унікальною та цікавою для аналізу. У ній простежуємо специфічні особливості творення поетичних зразків, характерних саме для цієї країни. Письменники використовують власні, унікальні мовновиражальні засоби. Вони допомагають відтворити необхідні образи, наповнюючи ними літературний зразок вагомої художньо-естетичної вартості. У статті проаналізовано особливості використання лексичних та художніх засобів у творах представників одного літературного періоду в Польщі й Україні. За основу взято творчість Віслави Шимборської та Анатолія Федя. Вивчення лексико-семантичного виміру мовної картини світу представників різних країн, зокрема Польщі й України, дозволяє розкрити не лише теоретичні питання мовної картини світу (сутність, структуру, національні й індивідуальні своєрідності), а й зосередити увагу на питаннях співвіднесення з національною ментальністю. Провівши порівняльний аналіз творів представників одного літературного періоду різних країн, Польщі й України, Віслави Шимборської як представниці польської літератури та Анатолія Федя як представника української літератури, констатуємо, що в мовній картині світу обох митців домінантною є філософська концепція сприйняття життя, оточення, дійсності, чим, насамперед, зумовлений вибір мовновиражальних засобів їхніх творів під час вербалізації різних концептів мовної картини світу.

РЕЦЕПТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РОМАНУ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО «МІСТО» У ПОВІСТІ ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ «ТИ»

2025-08-25T15:22:00+03:00

У статті проаналізовано художній діалог між повістю «Ти» Олени Звичайної та романом Валер’яна Підмогильного «Місто» через призму сприйняття головною героїнею Вірою Ільченко образів і мотивів твору митця. Метою дослідження є виявлення літературної полеміки між двома текстами, яка розкриває нові аспекти інтерпретації роману та демонструє авторську позицію Олени Звичайної щодо замовчування митцем правди тодішньої епохи. Методологічною основою дослідження є інтерпретаційний підхід до аналізу художнього тексту, що дозволяє простежити, як повість «Ти» вступає в діалог із романом «Місто», розкриваючи різні смислові рівні через внутрішній монолог головної героїні. Крім того, застосовано рецептивний метод, який дає змогу простежити, як читач (зокрема, героїня твору Олени Звичайної) осмислює текст Валер’яна Підмогильного й реагує на нього. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено детальний аналіз літературного конфлікту між персонажами двох творів: Степаном Радченком з роману «Місто» та Віри Ільченко з повісті «Ти». Простежено відмінності у світоглядних позиціях героїв, їхніх моральних орієнтирах і життєвих цінностях. Особливу увагу приділено паралелі між Степаном Радченком та ще одним персонажем повісті «Ти» – Степаном Панченком, чия схожість із героєм Підмогильного підкреслюється навіть на рівні імені, що посилює мотив зради та моральної слабкості. У висновках досліджено, як критичне прочитання Оленою Звичайною роману «Місто» стає засобом для порушення питань відповідальності митця перед суспільством, морального нонконформізму та правди. Виявлено, що внутрішній конфлікт Віри Ільченко уособлює неприйняття компромісів із власною совістю на противагу моральній гнучкості Степана Радченка. Представлена рецептивна інтерпретація, в якій художня полеміка між двома творами стає інструментом для викриття моральної двозначності епохи та розкриття ілюзорності радянської дійсності, відображеної в романі «Місто».

ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ЯК ОБ’ЄКТ КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

2025-08-25T15:29:21+03:00

У статті розглянуто поетичний текст крізь призму когнітивно-лінгвістичної парадигми, яка ставить у центр дослідження зв’язок мови, мислення й культури. Авторка підкреслює, що мова в межах когнітивного підходу функціонує як інструмент репрезентації та концептуалізації дійсності, а поетичний текст є особливою формою її вербального втілення. У контексті сучасного лінгвістичного аналізу поезії особливу увагу приділено таким поняттям, як концепт, концептуальна метафора, образна схема, ментальний простір і фрейм. Значне місце в аналізі займає теорія концептуальної метафори (Лейкофф, Джонсон), яка вказує на глибинну метафоричність людського мислення. У поетичному дискурсі метафора розглядається як механізм когнітивної структурування реальності, здатний передавати абстрактне через конкретне. Авторка наводить приклади того, як метафоричне й символічне моделювання створює семантичну глибину тексту, посилює культурну специфіку образів та сприяє інтерпретації за допомогою інтуїтивних когнітивних сценаріїв. Особливий акцент зроблено на ментальних просторах і концептуальному блендингу як інструментах поетичного мислення, що дозволяють поєднувати різнорівневі концепти в межах єдиної образної структури. Крім того, проаналізовано роль інтертекстуальності, синтаксичних інновацій, таких як енжамбеман, та інших поетичних засобів (ритм, алітерація, анафора, парадокс), які виступають не лише стилістичними прийомами, а й когнітивними механізмами активізації уваги, пам’яті, асоціативного мислення. Обґрунтовано, як саме поетичне мовлення функціонує як засіб культурної пам’яті, світоглядного кодування та естетичного структурування досвіду. Авторка узагальнює, що поетичний текст постає як складна когнітивно- культурна конструкція, яка не лише відображає дійсність, а й творить її концептуальні моделі у свідомості адресата. Увага до поетичних засобів у такому підході дозволяє виявити нові способи мислення через мову та нові моделі рецептивної взаємодії між текстом і читачем.

СЛЕНГОВА ЛЕКСИКА ЯК МОВНИЙ ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО Й СОЦІАЛЬНОГО КОЛОРИТУ В РОМАНІ «ЗАГРАВА» ВІКТОРА ВЕРЕТЕННИКОВА

2025-08-25T15:39:37+03:00

Статтю присвячено вивченню сленгової лексики та її ролі в процесі стилістичного оформлення тексту роману «Заграва» Віктора Веретенникова. З’ясовано, що вона виконує кілька ключових функцій, зокрема соціально-типологічну, експресивну та характерологічну. Така лексика не лише надає мовленню персонажів емоційної наснаги й індивідуальності, а й слугує засобом достовірного відтворення соціального, культурного та психологічного контексту зображуваної доби. У ході дослідження сленгової лексики як мовного засобу вираження емоційного й соціального колориту в романі «Заграва» Віктора Веретенникова було з’ясовано, що використання нелітературної лексики, зокрема соціально маркованого сленгу, є не лише стилістичним прийомом, а й важливою складовою індивідуального авторського мовлення, спрямованою на формування автентичної комунікативної атмосфери. Залучення до літературного тексту різноманітних пластів сленгової лексики – молодіжної, військової, тюремної, професійної – є не випадковим і не декоративним елементом, а системною мовностилістичною стратегією автора. З’ясовано, що сленг у творі виконує цілу низку функцій: характерологічну (індивідуалізує мовлення персонажів, відображаючи їхній вік, соціальний статус, ментальність, життєвий досвід), експресивно-емоційну (надає тексту енергії, напруги, допомагає передавати гнів, страх, зневагу, сарказ), ідентифікаційну (визначає належність персонажа до певного соціального чи субкультурного середовища), стилізаційну (створює ефект достовірності, природності художнього мовлення) та естетико-смислову (поглиблює змістове наповнення конфліктів, міжособистісних стосунків, світоглядних протиставлень у романі). Сленгова лексика в сучасній українській прозі, зокрема в романі Віктора Веретенникова «Заграва», є не периферійним явищем, а органічним елементом стилістичної, комунікативної та ідеологічної структури тексту. Її системне й функціонально зумовлене використання потребує подальшого міждисциплінарного осмислення – на перетині лінгвістики, культурології, соціальної психології та літературознавства.

ХУДОЖНІЙ СВІТ ПРОЗИ МАРІЇ МАТІОС (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «МАЙЖЕ НІКОЛИ НЕ НАВПАКИ»)

2025-08-25T15:45:59+03:00

У статті проаналізовано лексичний склад та художні засоби, що стали основою для творення мовної картини світу у романі Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки». Значну групу лексики, яка стала маркером територіальної приналежності героїв, становлять діалектизми. Саме за великою кількістю діалектних слів у мовленні героїв читачі співвідносять їх з певними соціальними групами: Зазначено також, що значення переважної більшості діалектних слів зрозуміле з контексту, хоча в окремих випадках авторка використовує посторінкові зноски для пояснення їх значення (мольфарити, ґаздувати, закатрупити і т. ін.). Не меншою кількісно є лексична група побутовізмів, просторічних слів, які вкладено в уста героїв з різною метою: від характеристики персонажа до надання образу або конкретній ситуації ознак трагізму, для зіставлення чи порівняння життєвих ситуацій. З огляду на те, що події у творі відбуваються у західній частині України, то мовлення дійових осіб насичене лексикою релігійного спрямування (назви біблійних персонажів, станів і дій, пов’язаних із духовним життям вірян: Бог, Матір Божа, гріх, молитися тощо). Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що чисельною групою художніх образів є ті, ключовим словом в яких виступає лексема очі. Це важлива психологічна деталь, яка допомагає авторці закцентувати на внутрішніх переживаннях героя, його почуттях, а також підсилити портретні особливості дійової особи. У статті наголошено, що тропеїстика має важливе значення не лише для ліричного, поетичного зображення, а й для творення прозових картин людських взаємовідносин, відображення життєвих перипетій, інколи трагедій. Важливу роль відіграють для для творення внутрішнього світу персонажів, їх портретної характеристики. Найактивнішими художніми засобами в аналізованому романі виявилися порівняння, різні за структурою і за типами. У тексті ми виявили порівняльні конструкції, утворені традиційно, за допомогою сполучників як, ніби, та безсполучниковим способом; класичні порівняння і порівняння-заперечення, порівняння-психологічний паралелізм Закцентовано, що активним засобом творення мовної картини світу виступають також метафори, зокрема персоніфікації, метафоричні епітети, парафрази. Загалом у роботі зазначено, що художній світ прози Марії Матіос достатньо багатий щодо наявності мовних засобів зображення.

СТРУКТУРУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ ШЛЯХОМ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ІНДЕКСАЦІЇ

2025-08-26T08:19:37+03:00

У статті розглядається роль лінгвістичної індексації в організації сучасної інформаційної екосистеми в епоху цифрового контенту та дедалі ширшого використання медіатекстів. Перехід від ручного до автоматизованого пошуку інформації актуалізував потребу в інтелектуальних пошукових технологіях, здатних ефективно опрацьовувати великі обсяги неструктурованих текстових даних. У цій статті викладено теоретичні та практичні засади лінгвістичного індексування, а саме термінологічного, метонімічного та синтаксичного індексування. Дослідження також розглядає лінгвістичну індексацію в контексті ширшого розвитку комп’ютерної лінгвістики, інтелектуального аналізу даних і штучного інтелекту, показуючи, як ці інструменти покращують результати пошуку завдяки семантичному розумінню і контекстуальній обізнаності. Представлено детальний аналіз того, як системи індексування генерують пошукові образи за допомогою ключових слів і дескрипторів, сприяючи чіткості та надійності у виявленні контенту. Незважаючи на значний прогрес в оцифрованому світі, автори підкреслюють, що існуючі інтелектуальні пошукові системи часто не справляються зі спеціалізованим або доменним контентом, де нюанси лінгвістичних особливостей можуть не піддаватися загальним механізмам індексації. Таким чином, у статті наголошується на необхідності постійних інновацій у розробці алгоритмів, стратегій індексування та програмних інструментів, пристосованих до конкретних галузей. У статті зроблено висновок, що лінгвістична індексація слугує фундаментальним механізмом для структурування інформаційної екосистеми, пропонуючи суттєве покращення швидкості, точності та релевантності для користувачів цифрових пошукових середовищ. У світлі постійного розширення цифрового тексту автори підкреслюють необхідність постійних міждисциплінарних досліджень для оптимізації інструментів лінгвістичної обробки та забезпечення їхньої адаптивності до мінливих вимог пошуку інформації та контент-аналізу.

ЕМОЦІЙНО-РЕГУЛЯТИВНІ СТРАТЕГІЇ У МОВЛЕННЄВІЙ ВЗАЄМОДІЇ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНОГО ДИСКУРСУ

2025-08-26T08:27:30+03:00

Стаття присвячена аналізу впливу емоційної регуляції на якість та ефективність мовленнєвої комунікації в різних соціальних контекстах. На основі міждисциплінарного підходу розглядаються ключові стратегії управління емоціями (когнітивна переоцінка, усвідомленість, соціальна взаємодія) та їх відображення у вербальних і невербальних характеристиках мовлення. Емоційний інтелект (EI) виступає ключовим чинником, який впливає як на академічну успішність, так і на психологічне благополуччя студентів. Такі позитивні психологічні характеристики, як самомотивація, впевненість у власних силах та резильєнтність, виступають медіаторами у впливі емоційного інтелекту на результати навчання та ментальне здоров’я. Дослідження показує, що здатність до адаптивного регулювання емоцій корелює з комунікативною компетентністю, мовленнєвою гнучкістю та стійкістю до маніпулятивних впливів. Встановлено, що вибір стратегій емоційної регуляції впливає на лексико-граматичні особливості мовлення, його прагматичний потенціал та загальну ефективність комунікативного акту. Особлива увага приділяється практичним аспектам розвитку навичок емоційної регуляції як компонента мовленнєвої підготовки фахівців у сферах з високим комунікативним навантаженням, зокрема педагогів, психологів та фахівців з комунікацій. Запропоновано інтегративний підхід до формування емоційно-мовленнєвої компетентності як чинника професійної успішності. Теоретичний внесок цього дослідження полягає у систематизації та інтеграції наукових підходів до розуміння взаємозв’язку між емоційною регуляцією та мовленнєвою комунікацією. Виявлені патерни взаємодії емоційно- регулятивних стратегій та мовленнєвих особливостей можуть слугувати основою для розробки навчальних програм та тренінгових методик з розвитку комунікативної компетентності.

ДИСКУРСИ ТОТАЛІТАРИЗМУ У ЦИФРОВУ ЕПОХУ: КОМУНІКАЦІЙНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-08-26T08:39:10+03:00

У статті проаналізовано дискурси тоталітаризму у цифрову епоху та зазначено комунікаційні виклики та перспективи. Cьогодні в ХХІ столітті цифровий тоталітаризм є актуальним феноменом та екзистенційним викликом сучасної епохи. Дискурс цифрового тоталітаризму навіює алюзію нумерологічних поглядів піфагореїзму – магічних співвідношень всього земного з цифрою, причому Бог позначався одиницею. Акцентується на тому, що калейдоскоп усіх соціальних дій знаходить відображення у ЗМІ і може діяти позитивно чи негативно – даний амбівалетний підхід вживаємо і в межах осмислення впливу цифрових технологій, відношення до яких може бути від глорифікації та сакралізації до демонізації та інферналізації, оскільки багато вчених висловлюють занепокоєння потенційними загрозами у зв’язку з аномально швидким розвитком обговорюваної технології. У зв’язку з цією тематикою неможливо не згадати китайський капіталізм із соціалістичним обличчям або соціалізм із китайською специфікою та його великий китайський електронний брандмауер. Маніфестація цифрового тоталітаризму, на наш погляд, може вбачатися і у певній монополізації виробництва. Можна відзначити, що людству притаманні алармічні настрої у зв’язку з ШІ – існують гіпотетичні уявлення, що людство вперше стикається із ситуацією, коли з’явилося щось, що буде набагато розумнішим за найрозумнішу людину. В даний час поширені антиутопічні побоювання у можливості настання цифрового тоталітаризму та ціла палітра розмаїтого ставлення до high-tech, у зв’язку з чим актуалізуються у суспільній пам’яті синонімічні поняття технофобія та неолуддизм, комп’ютерна та Інтернет-адикція як форми проблематичного впливу Глобального Павутиння. Спектр та регістр впливу технологій на конкретну особистість залежить не стільки від самої природи Інтернету, а від його користувачів, які все більше взаємодіють саме на технологічній основі.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ НОРМ У МОЛОДІЖНОМУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ

2025-08-26T08:51:49+03:00

У статті досліджуються особливості трансформації комунікативних норм у молодіжному інтернет-дискурсі в контексті лінгвокультурного підходу. Авторка аналізує зміни в мовленнєвих практиках молоді, що виникають під впливом цифрових технологій, соціальних мереж і сучасних соціально-політичних процесів. Розглядаються лексичні та стилістичні характеристики цифрової комунікації, зокрема широке використання неологізмів, оказіоналізмів, сленгу, а також мультимодальних засобів вираження – емодзі, мемів і гіфок. Особливу увагу приділено феномену неформалізації мовлення, який проявляється в розмитті традиційних норм орфографії, пунктуації, стилістичних меж і етикетних правил спілкування. Увага акцентується на соціокультурному значенні мовних інновацій молоді, які виконують функції емоційного вираження, самоідентифікації і конструювання цифрової ідентичності. Виявлено, що мовні трансформації у молодіжному інтернет-дискурсі є не просто наслідком технічних особливостей цифрових платформ, але й віддзеркаленням глибинних змін у культурних та ціннісних орієнтирах суспільства. Отримані результати мають теоретичне значення з метою розуміння сучасних процесів мовної трансформації та практичну цінність для розробки рекомендацій щодо викладання української мови в умовах цифрової епохи. Цифрова комунікація молоді – це не просто змінений варіант традиційного спілкування, а окреме, повноцінне комунікативне середовище зі своїми нормами, правилами та функціями, що потребує подальшого комплексного лінгвокультурного вивчення.

НЕОЛОГІЗМИ У СФЕРІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: СТРАТЕГІЇ ТА СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ

2025-08-26T09:00:19+03:00

Розвиток технологій штучного інтелекту супроводжується появою численних англомовних неологізмів, які потребують адекватного перекладу та інтеграції в українську термінологічну систему. Відсутність уніфікованих підходів до перекладу неологізмів сфери ШІ, особливо в умовах щораз вищої залежності від машинного та автоматизованого перекладу, призводить до термінологічної невизначеності та ускладнює професійну комунікацію. У статті досліджено стратегії та способи перекладу неологізмів у сфері штучного інтелекту з англійської мови українською з метою формування узгодженої національної терміносистеми. На матеріалі «Словника основних термінів у сфері ШІ», розробленого Міністерством цифрової трансформації України, здійснено структурно- семантичну класифікацію неологізмів, визначено основні способи їхнього перекладу та окреслено чинники, які впливають на вибір перекладацьких стратегій. Дослідження базується на аналізі термінів різних тематичних груп: від базових понять та архітектури штучного інтелекту до метафоричних номінацій та складних багатокомпонентних конструкцій. Виокремлено п’ять структурно-семантичних груп англомовних неологізмів ШІ: базові поняття, вузькоспеціалізовані терміни, метафоричні терміни, багатокомпонентні неологізми та абревіатури. Встановлено домінування калькування як основної перекладацької стратегії, значне застосування транскодування, описового, метафоричного та гібридного перекладу. Проаналізовано чинники, які впливають на вибір перекладацької стратегії. Сформульовано принципи адаптації англомовних неологізмів до норм української мови: системності, милозвучності, мотивованості, економії мовних засобів та прозорості семантики. Результати дослідження слугують формуванню узгодженої української терміносистеми штучного інтелекту та оптимізації перекладацьких практик у галузі.

СПАДЩИНА МОВ ЄВРОПИ ТА ЛАТИНІ У СУЧАСНІЙ МОРСЬКІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2025-08-26T09:12:23+03:00

Сучасна морська англійська мова, що використовується на судах та в морській галузі, містить велику кількість слів і виразів, запозичених з європейських мов, особливо з латині та інших романських мов, а також англосаксонську спадщину. У статті аналізуються риси англійської морської термінології, особлива увага приділяється формуванню та використанню термінів для опису морських концепцій. Наголошується на важливості освоєння цього спеціа- лізованого словника для професіоналів у морській сфері, підкреслюється його роль у чіткій комунікації, безпеці та ефективній роботі і цілому. Знання морської термінології має вирішальне значення для будь-кого, хто працює у морській галузі. Сюди входять такі фахівці, як моряки, судновласники, портова влада та всі, хто займається судноплавством, навігацією та безпекою на морі. У свою чергу, англійська мова зазвичай використовується як мова міжнаціонального спілкування між різними групами людей, особливо в ситуаціях, коли учасники говорять різними мовами. Більшість спілкування англійською мовою в морських умовах, включаючи порти, доки, фар- ватери, протоки та міжнародні морські шляхи, здійснюється особами, для яких англійська мова не є рідною. Це тому, що англійська мова стала глобальною мовою спілкування на морі, хоча багато учасників цього спілкування вивчають англійську як другу мову. Морський флот відіграє важливу роль у мощі та процвітанні країни, а навички його моряків високо цінуються. Сильний флот може показувати силу, захищати торговельні шляхи та стримувати потенційних агресорів, сприяючи спільній безпеці та економічному добробуту країни. Професійні якості моряків, включаючи їх мужність, честь, відданість справі та відповідальність, мають важливе значення для успіху флоту та користуються великою повагою. Тому етимологія лексики суднобудування і мореплавання, або морських термінів, заслуговує на особливу увагу. У статті розглядається походження морських термінів англійською мовою. Термінології основних європейських мов розвиваються в тісному контакті, тому особливого значення набуває порівняльне вивчення термінологічних процесів. Тому були виявлені особливості відповідних лексичних систем, а також кореляції між концептуальною моделлю носіїв англійської мови в рамках галузі знань, що вивчається. Розглядається походження морських термінів англійською; проводиться аналіз морських термінів; вивчається їхня етимологія; вони групу- ються за мовами, з яких вони походять.

ЛІНГВІСТИЧНІ ТА ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ АСПЕКТИ ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ: МОВНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА КОГНІТИВНІ НАСЛІДКИ

2025-08-26T09:17:19+03:00

У статті досліджуються психолінгвістичні особливості інтернет-комунікації в контексті її мовленнєвого впливу на індивідуальні та колективні когнітивні процеси. Автори аналізують трансформацію мовлення в умовах цифрового середовища, що охоплює поєднання вербальних, візуальних та емоційних засобів комунікації. Підкреслюється дуалістична природа мови інтернету – між усним і письмовим, локальним і глобальним, національним і мультилінгвальним – яка формує нові мовні практики, відображаючи соціокультурні зміни. З огляду на специфіку (вербальні конструкції і екстралінгвальні елементи) інтернет-комунікації особлива увага приділяється впливу таких елементів, як емодзі, гіфки, меми, сленг і неологізми, на когнітивне сприйняття, мислення та емоційну емпатію. Стаття розглядає, як специфіка цифрового спілкування впливає на когнітивні процеси, зокрема розвиток кліпового мислення, здатність до обробки великого обсягу інформації, емоційне сприйняття та зміну структури мислення. Підкреслюється, що інтернет-комунікація формує нові соціальні практики, сприяє появі віртуальних спільнот та змінює способи самоідентифікації, особливо в молодіжному середовищі. Зазначається, що мова інтернету є не лише інструментом спілкування, а й чинником формування нових когнітивних моделей, що поєднують логічне, візуальне та асоціативне мислення. Дослідники акцентують на важливості міждисциплінарного підходу до вивчення цифрової комунікації, адже лінгвістичний аналіз дозволяє розкрити структуру і особливості віртуального спілкування, як нової мовної реалії, а психолінгвістичний аналіз – виявити глибинні механізми впливу мови на свідомість сучасного користувача. У підсумку наголошено, що інтернет-комунікація стає одним з найдинамічніших факторів мовної еволюції, який вимагає нових підходів до її вивчення та педагогічного осмислення в умовах цифровізації освіти й культури.

ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ І ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ПЕРЕКЛАДІ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНИХ САЙТІВ ПРОДАЖУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

2025-08-26T09:28:34+03:00

У статті представлений аналіз лексичних і граматичних трансформацій, що дозволяють покращити переклад англомовних текстів українською мовою для коректної подачі інформації на сайті продажу. Встановлено, що локалізація англомовних сайтів продажу українською мовою здійснюється за допомогою лексичних і граматичних трансформацій. Виявлено, що використання машинного перекладу є менш наближеним до оригіналу і не передає початковий зміст, вкладений у комерційний текст, що ускладнює реалізацію товарів чи послуг. На прикладах продемонстровано різницю між машинним перекладом текстових елементів та художнім перекладом з використанням лексичних та граматичних перекладацьких трансформацій. Вказано на те, що в контексті локалізації англомовних сайтів продажу українською мовою, проаналізовані види лексичних і граматичних трансформацій можна застосовувати для: більш природного звучання у цільовій мові; надання тексту динамічності; адаптації до різних стилістичних реєстрів; знаходження альтернативних способів передачі інформації у потрібному контексті, якщо прямі відповідники відсутні. Визначено, що застосування трансформацій під час локалізації сайтів продажу сприяє: уникненню тавтології, надлишкового тексту та понять, які не мають аналогів у цільовій мові, а також зосередженню на ключових поняттях, меседжах; поясненню специфічних термінів, уточненню інформації, посиленню переконливості. Запропоновано поєднувати кілька елементів інтерфейсу або частин тексту в один великий логічний блок, для полегшення процесу підбору товарів та послуг користувачами, а також структурувати інформацію на сайті продажу, видозмінювати англомовні довгі складнопідрядні речення в україномовному варіанті, аби вони звучали більш природньо. Продемонстровано, що лексичні та граматичні види трансформацій можуть застосовуватися синхронно та асинхронно.

ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ ЯК РЕСУРС ДЛЯ ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-08-25T16:10:41+03:00

У статті здійснено ґрунтовне осмислення художнього тексту як універсального та багатоаспектного ресурсу для формування мовленнєвої та культурної компетентності здобувачів вищої освіти у процесі вивчення іноземної мови та літератури. Обґрунтовано, що художній текст виконує не лише функцію джерела автентичного мовного матеріалу, а й постає повноцінним носієм культурних смислів, моделей соціальної поведінки та концептів, притаманних національній ментальності. Його використання у навчальному процесі забезпечує глибоке занурення у культурно-мовне середовище цільової мови, сприяє формуванню міжкультурної компетентності та розширенню світоглядного горизонту студентів. Художній текст є складним поліфонічним явищем, що функціонує на кількох взаємопов’язаних рівнях: естетичному, семантичному, ідейно-емоційному. Він постає як результат індивідуальної авторської творчості, глибоко вкоріненої у колективну мовну та культурну традицію, що робить його цінним ресурсом для формування ключових компетентностей, необхідних для ефективної іншомовної комунікації. Увагу сфокусовано на розкритті поняття компетентності як інтегративної характеристики особистості, що охоплює сукупність знань, умінь, навичок, мотиваційно-ціннісних орієнтирів і здатності до рефлексії, необхідних для успішної міжкультурної взаємодії. Наукова розвідка порушує проблему недостатнього використання потенціалу художнього тексту в сучасній системі мовної освіти, де він переважно виконує допоміжну, ілюстративну функцію. Обґрунтовано необхідність системного методичного залучення художнього тексту до освітнього процесу. Наголошено, що, за умови належного дидактичного забезпечення, художній текст може слугувати ефективним засобом розвитку комунікативної, культурної та інтерпретативної компетентності, сприяючи формуванню критичного мислення здобувачів вищої освіти, а також їхньої здатності до глибокого міжкультурного розуміння й усвідомленого, емпатійного осмислення інакшості.

МОВНІ ЗАСОБИ ВИСВІТЛЕННЯ СУЧАСНИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ В АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

2025-08-25T16:20:25+03:00

У статті здійснено лінгвістичний аналіз мовних засобів, які використовуються в англомовному медіадискурсі для репрезентації України в контексті повномасштабної війни, яку росія розпочала у 2022 році. Дослідження базується на матеріалі провідних англомовних медіа, зокрема видання The New York Times, і спрямоване на вивчення того, як лексичні засоби та стилістичні прийоми створюють образ України, яка веде боротьбу не лише за свою територіальну цілісність, а й за демократичні цінності в глобальному вимірі. Мова в медійному дискурсі виконує не лише інформативну, а й ідеологічну функцію, адже вона є інструментом конструювання смислів, засобом впливу на громадську думку та механізмом формування соціальних і політичних інтерпретацій подій. Особливу увагу приділено публікації “Lessons from World War II to Avoid World War III”, написаній міністрами закордонних справ семи країн, де висвітлено спільну позицію щодо подій в Україні. Автори використовують різноманітні стилістичні прийоми, зокрема конотативну лексику (Ukraine has managed to repel the attack and liberate more than half of the newly occupied territory; Ukraine will never accept the legitimization of Russia’s occupation and annexation of any part of Ukraine’s territory), метафори (divided the 21st century into before and after), історичні алюзії (згадки про the Molotov-Ribbentrop Pact the destruction of Kyiv’s city center, the Holodomor, the deportation of Crimean Tatars), прийом зіставлення, цитати й максими (Freedom must be armed better than tyranny), а також офіційну лексику (Ukrainian forces, Kyiv’s troops, Ukrainian soldiers, cease-fire, concessions, leverage, incursion). У сукупності ці стилістичні засоби формують образ України як мужньої, морально стійкої нації, чия боротьба є не лише національною, а й уособленням боротьби за свободу, справедливість та історичну правду загалом. На противагу цьому, росія лінгвістично позиціонується як історичний і сучасний агресор, дестабілізуюча сила (full-scale aggression, revanchism, impunity). Ця оцінна лексика конструює чітку етичну дихотомію між Україною та росією.

МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ АНГЛІЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ДИСКУРСУ

2025-08-25T16:27:11+03:00

У статті розглядається англомовний економічний дискурс як потужний освітній ресурс, що сприяє формуванню економічної компетентності, когнітивної мобільності та міжкультурної комунікативної спроможності сучасних здобувачів освіти. В умовах глобалізації та посилення міжнародної комунікації англійська мова виконує не лише інформативну, а й навчальну функцію, забезпечуючи доступ до професійних знань і дискурсивних практик у сфері економіки. Метою статті є комплексне дослідження мовних засобів, що реалізують освітній потенціал англомовного економічного дискурсу. Аналіз охоплює лексико-граматичні, стилістичні, когнітивні та комунікативні характеристики економічних текстів у професійних та масмедійних жанрах. Особливу увагу приділено ролі спеціалізованої термінології, модальних конструкцій, жанрової різноманітності, а також стилістичних прийомів, що формують економічну грамотність, критичне мислення та здатність до ефективної міжкультурної взаємодії. У роботі підкреслено, що англомовний економічний дискурс не лише транслює фахову інформацію, а й моделює концептуальну картину економічної реальності, сприяє засвоєнню норм і цінностей ділового середовища, а також формуванню мовної та когнітивної компетентності. Проаналізовано приклади з аналітичних текстів, які демонструють функціональне навантаження мовних засобів у процесі передавання складної економічної інформації. Зроблено висновок, що вивчення мовних засобів англомовного економічного дискурсу має важливе значення для модернізації економічної освіти та формування фахівців, здатних ефективно діяти у глобалізованому мовному й професійному просторі. Крім того, зазначено, що інтеграція елементів економічного дискурсу у процес мовної освіти сприяє розвитку системного економічного мислення, уміння інтерпретувати сучасні економічні явища та забезпечує більш глибоке розуміння міждисциплінарного зв’язку мови й економіки.

МІКРОПРАГМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУ БЕЗПЕКА У СВІДОМІСТЬ АМЕРИКАНЦІВ

2025-08-25T16:33:51+03:00

Мета нашого дослідження: здійснити мікропрагматичний аналіз концепту БЕЗПЕКА у свідомості американців; представити внутрішню структуру концепту БЕЗПЕКА та його субконцептів, таких як БЕЗПЕЧНИЙ, ЗАХИСТ, ЗАХИЩАТИ, СВОБОДА, СИЛА, ВІЙНА, ТЕРОР. Аналіз асоціативних зв’язків концепту БЕЗПЕКА виявляє певне асоціативне значення, що дозволяє розглядати лінгвістичні одиниці, пов’язані з цим значенням, як певні лінки концепту БЕЗПЕКА. Такі субконцепти, як БЕЗПЕЧНИЙ, ЗАХИСТ, ЗАХИЩАТИ, СВОБОДА, СИЛА, ВІЙНА, ТЕРОР, пов’язані з концептом БЕЗПЕКА або перебувають у синонімічних відносинах з основним концептом БЕЗПЕКА. Аналіз усіх представлених значень дозволяє визначити основні компоненти значення концепту БЕЗПЕКА: 1) суб’єктивне відчуття, передчуття, стан: а) фізична безпека; б) стабільність, порядок у різних сферах (фінансовій, соціальній, політичній тощо); в) впевненість, довіра, мир; 2) все, що забезпечує це відчуття, сенс: предмети, люди, їхні дії. Ці інтерпретації значення концепту БЕЗПЕКА дозволяють нам помітити певні особливості лінгвістичної репрезентації концепту БЕЗПЕКА. Таким чином, широко використовується антонімічне тлумачення (поза загрози, поза ризику, не піддається небезпеці, навряд чи зміниться), що загалом свідчить щодо високої потенційної здатності антонімів (субконцептів ВІЙНА, ЗАГРОЗА, НЕБЕЗПЕКА тощо) апелювати до цього базового концепту БЕЗПЕКА. Виходячи з цього, видається можливим змоделювати умовну ситуацію, в якій актуалізується концепт БЕЗПЕКА: нестабільність, невизначеність, страх погіршення ситуації, ризик, небезпека, загроза, руйнування, втрати в певній сфері життя, що викликає прагнення до захисту, оборони, безпеки, гарантій, порядку, безпеки.

СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ АМЕРИКАНСЬКОГО СТЕНДАПУ ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ МОВЦЯ

2025-08-26T08:02:52+03:00

Представлене дослідження присвячено структурно-комунікативним особливостям виступів TED Talks, сучасному гібридному жанрі, який поєднує риси офіційного публічного мовлення, стендап-комедії, сторітелінгу та науково-просвітницького дискурсу. Синкретичний характер жанру визначає специфіку комунікативних технік, які обирають мовці для досягнення максимальної ефективності свого виступу. Крім того, така форма презентації інформації відображає загальносуспільні тенденції до персоналізації повідомлення та емоційної залученості аудиторії У центрі уваги – порівняльний аналіз промов різної тематики, здійснений на прикладі виступів шести стендаперів (троє чоловіків та троє жінок) крізь призму їхньої гендерної приналежності Дослідження має на меті виявити характерні комунікативні моделі спікерів, загальну синтаксичну організацію їхніх виступів в аспекті встановлення питомої ваги речень, різних за своєю поверхневою структурою та комунікативною спрямованістю, а також висвітлити лінгвальні засоби, що сприяють підвищенню інформативності, виразності та емоційного впливу на аудиторію. У ході аналізу розглянуто частоту використання простих та складних речень. Особливу увагу приділено аналізу гендерної специфіці синтаксичної організації мовлення, що дозволяє простежити, яким чином стать мовця впливає на вибір лінгвосинтаксичних комунікативних технік та загальної риторичної побудови виступу. Окремо розглядаються поняття маніпуляції та сугестії, до яких вдаються стендапери у своєму публічному мовлення в межах TED Talks як елементу культурної традиції США. Таким чином, дослідження поєднує культурно-комунікативний, поверхнево-синтаксичний, та гендерний підходи до аналізу дискурсу сучасного американського стендапу. Результати дослідження сприятимуть кращому розумінню мовленнєвих механізмів забезпечення ролі (особливо синтаксичного варіювання кодування інформації у повідомленні) у формуванні ефективного гендерно-маркованого публічного виступу.

КУЛЬТУРНИЙ ТРАНСФЕР – ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД – МІЖКУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ

2025-08-26T08:14:37+03:00

У статті йдеться про культурний трансфер як нову компаративістичну методологію вивчення художнього перекладу як міжкультурного діалогу. Зауважено, що культурний трансфер спонукає побачити різнобічну взаємодію мов та культур, він є важливою складовою міжкультурного діалогу, створює нову якість взаємопроникності культур/літератур, а також корелює з розумінням літератури як діалогічного процесу текстотворення та текстосприйняття. Обґрунтовано, що діалог культур та літератур формує нові моделі їх об’єднання (зокрема через культурний трансфер), що враховують різноманітність художньо-естетичних традицій, і водночас виявляє потенціал розвитку національної ідентичності. Зазначено, що на відміну від художнього перекладу в культурному трансфері відхилення від оригіналу слід сприймати не як помилку, а як пристосування до нового контексту, при цьому зміщення функцій чи змісту нового елементу можна сприйняти як відкриття його нових функціональних можливостей. Проаналізовано роль посередника – перекладача, який здійснює культурне перенесення ідей-смислів в інший контекст сприйняття. Саме аналіз перекладачем чужої системи культури, яка найважче піддається відтворенню, стає важливою умовою культурного трансферу. Тому роль перекладачів у конструюванні культури сьогодні особливо значима, а досліджувати художній переклад – чи не найефективніший спосіб вивчення міжкультурної взаємодії. Доведено, що ціннісно-смислова невичерпність кореляцій «свого» і «чужого», розуміння іншого та незавершеність сприйняття себе через іншого актуалізують особливий тип компаративістського дослідження – міжкультурний/міжлітературний діалог, який відбувається крізь призму контекстуальності та інтертекстуальності, що повною мірою виявляється зокрема і в перекладі та культурному трансфері.