САКРАЛЬНІ ТОПОСИ КНЯЖОГО КИЄВА В ТВОРАХ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ І ВІРИ ВОВК: АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена аналізу інтерпретації сакральних топосів княжого Києва в творах Наталени Королевої і Віри Вовк. Особлива увага зосереджена на висвітленні образів Софії Київської, Золотих воріт і Києво-Печерської лаври. Підкреслено, що ці споруди описані не лише як артефакти сакрального мистецтва, а насамперед як значущі місця пам’яті, конденсатори культурних і духовних смислів. Зазначено, що найчастотнішим у текстах є топос Софії Київської. Це багатозначний символ, що репрезентує сакральний центр Києва й України. У прозі Н. Королевої він уособлює духовну альтернативу світу зла, метафізичну надію на воскресіння з руїни, втілену в візії жінок-мироносиць. У поезії Віри Вовк – відображає ідею захисту, могутньої Божої опіки над Україною, персоніфіковану в образі Богородиці-Оранти. Самобутніми є також художні образи Золотих воріт (символу княжої могутності) й Києво-Печерської лаври (втілення культурних надбань краю). Перший описаний через легендарно-апокрифічну канву, другий – через образи храмів: Успенського собору, дзвіниці (у Віри Вовк), а також через постаті ченців Києво-Печерського монастиря (у Н. Королевої). Воднораз простежено, що Н. Королева здебільшого інтерпретує події історичного минулого країни, осмислює патерикові сюжети, стилізує мову й виклад літописів. Віра Вовк, натомість, зображає актуальні події сучасності, залучає біблійну інтертекстуальність, метафоричне письмо, символіку. Встановлено, що основою художньої інтерпретації образів Софії, Лаври і Золотих воріт у творах обох письменниць є історичний паралелізм, зіставлення часових площин Х ст. і ХХ–ХХІ ст. В цьому контексті сакральні топоси княжого Києва репрезентують ідею незнищенності українського народу та його духовних вартостей в горнилі драматичних випробувань минулого і сьогодення.