МОНТАЖ ЯК КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ У П’ЄСАХ ТЬЄРРІ ДЕБРУ

Анотація

У статті досліджуються монтаж як комунікативна стратегія у п’єсах Тьєррі Дебру «Книжконюх», «Дарвін». Монтаж – це не просто технічне оформлення твору в єдине ціле, це специфічний спосіб організації культурного буття, який взяла драматургія й користується ним у найрізноманітніших художніх цілях. Монтаж – це мовна специфіка образності, монтаж одночасно керує часом, простором і рухом, створюючи ілюзію реальності, яка потрібна художнику для вираження своїх ідей. Комунікативна стратегія монтажу розкривається в п’єсах в неоднозначності як формальній, так і змістовій. Зміна часів і просторів, пошуки персонажів відтворюють суть організації часу і руху через вибір до свободи/несвободи. Комунікативна стратегія монтажу забезпечує авторові посередництвом створених образів гру з часом, рухом, що допомагає поєднувати різні хронотопи та часові виміри. У монтажній композиції обох п’єс розмиваються межі між різними світами і часами, між життям і смертю, що характерно для метамодерної структури драми. Культурологічний контекст добре відчутний у п’єсах, він поєднується з науковим та філософським дискурсом ХХІ століття. Метамодерна структура п’єс забезпечує діалог з театральною традицією, у п’єсах відчутний вплив драми абсурду та брехтівської традиції, відголоски бульварного театру та виписування осучасненого міфу, але одночасно це й лабораторія, де в умовах експерименту відбувається безперервний пошук, кожна п’єса – це можливість по-новому почати все з початку. Рух від хаосу до порядку і навпаки, гра з часопростором завдяки монтажу як комунікативній стратегії надають п’єсам фрагментарності та цілосності одночасно, що одночасно стимулює й ускладнює роботу читача/глядача. Кілька рівноправних і незалежних одна від одної ліній дії Дебру зумів поєднати, зробивши сюжети своїх п’єс внутрішньо єдиними, монолітними та цілісними. Побудовані вони на глибоко продуманих, багатозначних зіставленнях персонажів, подій, сценічних епізодів, реплік за монтажним принципом. Ці зіставлення дуже різнопланові й зроблені як за подібністю, так і за контрастом. Будучи власне монтажем на композиційному рівні, вони створюють у читача й глядача відчуття єдності твору. Комунікативна стратегія монтажу створює в пєсах Тьєррі Дебру зовнішню напруженість шляхом «рваної» побудови сюжету, шляхом подолання органічності сценічного світу, його підриву. По-новаторськи насичуючи свою драматургію рухом думки, сюжетно вагомим інтелектуальним діалогом і соціально вагомим аналітичним сюжетом, драматург підриває замкненість сценічної дії та створює драму, побудовану на монтажі контрастних компонентів тексту й на оголенні умовності театральної дії.