РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У СУЧАСНОМУ ПОЛЬСЬКОМУ РОМАНІ: ГЕНДЕРНА ПЕРСПЕКТИВА (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ ЗИТИ РУДЗЬКОЇ «КРАСУНЕЧКА ДОКТРА ЙОЗЕФА»)

Анотація

Для повного осмислення досвіду Другої світової війни до польського суспільного дискурсу про війну впроваджується нова – жіноча – перспектива. Історичні події у творах авторства жінок передаються через призму індивідуальної пам’яті, родинні оповіді та досвід окремих персонажів у надзвичайних історичних обставинах. Чільне місце у романах відводиться проблемі подолання задавнених комплексів через проговорювання і переосмислення травматичного досвіду, а також конструювання складної ідентичності жінок-жертв і свідків злочинів. Літературна критика виділяє особливості жіночого письма: гендерно-маркована мова, посилена увага до тілесності, сильна емоційність в описі інтимних відчуттів. У статті проаналізовано гендерні аспекти репрезентації історичної пам’яті жертв Другої світової війни у романі “Красунечка доктора Йозефа” письменниці Зити Рудзької, яка одна з перших у польській літературі тематизує жіночий травматичний досвід. В образі головної героїні твору – пані Чехни, яка під час німецької окупації юною дівчинкою потрапила в концентраційний табір Аушвіц, де стала об’єктом псевдонаукових експериментів нацистського лікаря-садиста Йозефа Менгеле, авторка тонко передає психологію жінок-жертв насильства, досліджує прояви посттравматичного синдрому у їхньому житті та спілкуванні з оточуючими. Письменниця переконливо показує, що пережита травма залишає невитравний відбиток на психіці жертв насильства, зумовлюючи їхні свідомі і підсвідомі реакції на певні тригери і на їхню поведінку та спосіб життя. Травматичну пам’ять пані Чехни письменниця передає через тілесність, інтимні відчуття, що є однією з характерних рис жіночого письма. У романі тілесність виступає кодом памʼяті, через який передано наступним поколінням людиноненависницьку суть нацистського режиму, що принижує людську гідність.