НАУКОВА РЕЦЕПЦІЯ ЕМІГРАНТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ А. АВЕРЧЕНКА ПЕРІОДУ 1922–1925 РОКІВ

Анотація

У статті проаналізовано наукову рецепцію творчості А. Аверченка європейського (празького) періоду еміграції (1922–1925 рр.), який названо європейським через те, що твори письменника виявляли позитивний вплив європейського соціуму. Зокрема, таким є позитивне ставлення до Праги як міста, що доброзичливо прийняло письменника-емігранта, та чехів як нації, що вигідно відрізняється від росіян за менталітетом. Інтерес становлять оригінальні прийоми створення комічного, що запозичуються сучасними авторами-гумористами. Підкреслено симбіоз старої сатири А. Аверченка, що характеризувалася добродушною іронією, та нової – за характером різкої й навіть грубої, що аналізується дослідниками в контексті як життя і творчості письменника, так і розвитку самого жанру комічного. Визначено, що за рецензіями та відгуками в тамтешній пресі А. Аверченка сприймали в Європі як органічну складову частину загальної європейської культури, а не незвичне явище російської. Він це відчував на тлі життєвого комфорту, що відображено в низці літературних, театральних і публіцистичних творів, що були перекладені багатьма європейськими мовами, а також у постійних гастролях Європою. Зроблено висновки, що виключно позитивне ставлення до чехів протиставляється негативному ставленню до російських емігрантів, яким важко адаптуватися до цивілізованого європейського життя. При цьому в оповіданнях і фейлетонах продовжуються антибільшовицькі мотиви. Письменник дотримується власних естетичних і моральних ідеалів, які виявляють тісний зв’язок зі світовими літературними традиціями. Відбувається поступовий перехід від їдкої пореволюційної сатири до доброго дореволюційного гумору. Причиною такого переходу стали комфортні умови життя письменника у Празі, яких він був позбавлений більшовицькою революцією та які безпосередньо впливають на плідність творчості.